У Славуті згадали історію життя і загибелі князя Романа-Даміана Санґушка

Першого листопада 1917 року в Славуті було вбито Романа Санґушка – відомого громадського і політичного діяча, промисловця і мецената, людину, яка внесла вагомий вклад у розбудову  міста.

Рід Санґушків залишив вагомий слід в історії нашого краю. Князі Санґушки займали важливі політичні, військові та адміністративні посади у Великому князівстві Литовському, шляхом династичних одружень поріднився з князівськими родинами Заславських, Любомирських, Острозьких. Четвертий, останній князь із роду Санґушків, який жив у Славуті й чимало зробив для її розвитку.

Володіння Санґушків складалися з повітового міста Заслав, містечок Славута, Білогородка, Корниця та 97 сіл.

Господарські реформи співпали у часі з реформою 1861 р., коли в Російській імперії відбулося скасування кріпосного права. Згідно викупного акту від 1861 р., в Славуті 239 селянських дворів мали намір викупити свої земельні наділи.

Земельна реформа прискорила розвиток промисловості у місті. Була відновлена робота паперової фабрики, успішно працював механічний завод, на якому працювало понад дві сотні робітників, на фабриці сукна та шерстяних виробів працювало понад 400 робітників. Крім того в Славуті діяли цегельний та чавунно-ливарний заводи, чотири водяних млини, лісопильня. До кінця XIX ст. Р.В. Санґушко відкрив у Славуті миловарний, свічковий, пивоварний заводи та ще одну лісопильню. Заснував широко відомий кумисо-лікувальний санаторій, збудував лікарню.

Промисловий розвиток містечка значно підніс добробут та заможність населення, що проживало в маєтках князя Санґушка та навколишніх селах.

У той же час князь Роман Санґушко займався благодійністю і культурно-просвітницькою діяльністю. Не без участі князя у Славуті відкрили у 1902 році двокласне народне училище, а в 1914 році польську парафіяльну школу.

У князівському маєтку була бібліотека і архів рідкісних документів, в якій нараховувалося більше 5 тис. томів на різних мовах, багате зібрання старовинних рукописів грецьких і латинських, повне зібрання польської хроніки, документи про історію козацтва до Богдана Хмельницького та ін.

У родинному маєтку була також велика картинна галерея, в просторих залах якої розміщувалися оригінали картин найкращих польських художників, видатних майстрів старої італійської і фламандської шкіл.

У зв’язку із сторіччям цієї трагічної події 1 листопада 2017 року славутчани вшанували пам’ять князя покладанням квітів до пам’ятного знаку встановленого на його честь.

За пропозицією ведучого заходу, голови культурно-просвітницького товариства імені Романа-Даміана Санґушка Павла Бондаря, була оголошена хвилина мовчання.

Про обставини загибелі Романа Санґушка присутнім розповів відомий краєзнавець Станіслав Ковальчук.

За однією з версій, після лютневої революції 1917 року князь Санґушко для власної охорони та охорони своїх лісових масивів найняв 25 драгунів. Драгуни ревно несли службу, за самовільну рубку дерев чинили розправу не тільки над селянами, але і над солдатами 264 піхотного полку, який стояв у Славуті.

1 листопада 1917 р. виникла суперечка між двома солдатами, які заготовляли дрова для солдатської кухні і драгунами, що й спричинило бунт солдатів полку і загибель князя Романа Владиславовича Санґушка.

Після вбивства князя палац Санґушка було пограбовано і підпалено.

Четвертого листопада князя урочисто поховали у підземеллі костьолу Святої Дороти. Місце перепоховання Романа Владиславовича та ще шести представників княжого роду, останки яких лежали у підземеллі костьолу, невідоме.

З покоління в покоління передається пам’ять корінних жителів міста про добрі справи князя Р.В. Санґушка. У Славуті працюють засновані ним фабрики і заводи, милують око розведені ним навколо міста ліси.

Рішенням сесії Славутської міської ради від 29 жовтня 2002 р. колишню вулицю Ганнопільську перейменовано на вулицю Князів Санґушків.

Джерело