(Українська) Що пов’язує село Великий Жванчик на Хмельниччині з польським поетом-революціонером?

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

В містечку Жванчик, яке нам відоме на сьогодні, як село Великий Жванчик на Кам’янеччині, наприкінці XIX століття ще існував парафіяльний костел Успіння Пресвятої Діви Марії. Збудований він був з дерева у формі хреста, а освячений в 1797 році летичівським єпископом о. Міхалом Романом Сераковським.

Цікавою особливістю його розташування було те, що праворуч, на цвинтарі, була мурована каплиця, над могилою Раймунда Корсака, поета (+ у 1817 р.), споруджена Яном Богушем, з написом на фронтоні: «Пам’ять про доброчесних житиме у багатьох». З лівого боку костелу розташовувався пам’ятник у формі каплиці, над могилою родини Хелмінських, роботи Бертоліні з Кам’янця, вишуканої роботи.

Належав костел Ушицькому деканату і налічував у той час 1498 парафіян. До 1796 р., тобто до заснування парафії, Жванчик належав Сокілецькій парафії о.о. домініканців, але ми сьогодні познайомимо наших читачів з персоною самого Корсака, який був польським поетом і письменником, а також учасником Повстання Костюшка 1794 року.

Народився Раймунд Корсак 31 серпня 1768 року на Гродненщині. Навчався у Колегіумі нобіліум, що у Варшаві. Вивчав право в Ягеллонському університеті. Працював у Комісії литовської скарбниці. З початку 1790-х років жив у Гродно. Був заарештований московською владою та ув’язнений у Гродно та Вільнюсі. З 1797 року перебував на Поділлі, де його звинуватили у антидержавній діяльності та ув’язнили у Кам’янці-Подільському.

Поет-революціонер був другом Я. Ясінського (Nagrobekowi Jakub Jasiński… 1794 або 1795). До його творчого здобутку належать патріотичні вірші та поеми («Про любов до батьківщини», опубліковані уривками 1818–80) і гумористичні («Бібейда …», опубліковані фрагментами 1818–97). Був автором трагедії у вольтерівському дусі «Брут і Кассій» (бл. 1790).

Великий Жванчик давній

У віленських і варшавських часописах публікував вірші громадянсько-патріотичного спрямування, зокрема: Про нову конституцію (1791), Поема про любов до батьківщини (1819); він був також автором сатиричних і гумористичних віршів, наприклад «Бібейда», або «Гарнієк» (1818), перекладів Горація, Цицерона, Расіна (Олександра Македонського), Ж. Деліля та ін.

Життєвий шлях Раймунда Корсака розповідає досить сумну історію, яка почалася з визнання та спалаху слави, а завершилася повним забуттям. Проте, у свій час він був досить відомим і шанованим поетом. Обрав військову кар’єру, служив у Литовській повстанській армії в чині полковника. Після падіння Варшави зблизився з королівською громадою та столичними літераторами. Сам Станіслав Август винагородив його творчі зусилля. Вірші Корсака були літературними згадками про важливі події для Республіки Польща, такі як Чотирирічний сейм, Гродненський сейм, Конституція 3 травня, поразка Наполеона тощо. Він також не цурався час від часу писати твори для родини та друзів, а також ті, що стосувалися ролі мистецтва та поезії в житті його нації.

Раніше читачі поезії Корсака, висловлювали схвальні відгуки про його творчість. Проте жоден із дослідників ґрунтовно не проаналізував і не оцінив творчість письменника-просвітителя. Зібраного видання поезії Корсака ми ще не маємо. Можливо, частково це пояснюється відсутністю авторських джерел. Відомо, що твори, що залишилися в рукописах, є копіями, зробленими Юліаном Сабінським. Тож оцінці творчих здобутків Корсака має передувати реконструкція історії рукопису та спроба з’ясувати, яка доля спіткала сторінки, написані самим Корсаком.

Вже згаданий Юліан Сабінський, відомий історикам літератури як автор «Dziennik Siberyjski». Народжений у 1797 році в містечку Тинна (теж наша Дунаєвеччина), власник герба Глаубич у 1813 році приїхав до дому Раймунда Корсака, де отримав ґрунтовні настанови та заслужив майже батьківську ласку свого вчителя. Близькість наших героїв підкреслювали сучасні Сабінському біографи та дослідники. Учень Корсака, будучи двадцяти-тридцятирічним юнаком, належав до подільської інтелектуальної еліти і дружив з поетами та художниками. Можливо, вони створили групу схожу на поетичну школу, бо про них у цьому контексті писав Антоній Роле. У будь-якому разі, вони обмінювалися своїми творами, читали їх та обговорювали. Їх також об’єднувала спільність національно-визвольних думок, багато з них брали участь у Листопадовому повстанні, обороні Замостя, а згодом – і на Залівщині. Очевидно, за підпільну діяльність Сабінського відправили на заслання. Видається, що цей період життя Сабінського, проведений серед друзів, є досить важливим для осмислення віршів Корсака та історії його спадщини. Автори не раз згадують цю поезію, поза сумнівом, вона була для них цінним маніфестом патріотизму і важливим уроком письменницького мистецтва. Зі свідчень подільських літераторів відомо, що Сабінський мав рукописи Корсака, упорядковував їх і переписував.

Що сталося з оригіналами творів Корсака, які були у Сабінського, до кінця не зрозуміло, історія про це мовчить. Так виглядає, що передана Сабінському збірка різних поезій, у тому числі й Корсака, була ним самим і знищена.

Нам лише відомо, що Раймунд Корсак оселився в Бабчиницях Вінницького повіту, а наприкінці свого життя переїхав до Жванчика Ушицького повіту.

Помер польський поет і письменник 9 листопада 1817 року. Був похований у цегляній каплиці біля церкви в селі Великий Жванчик. На превеликий жаль вона не збереглася, тому місце поховання автора сценічних творів, соціальної публіцистики, політичних, рефлексійних і сатиричних віршів, а також перекладача, нам достеменно невідоме.

Автор – Oleksander Romaniuk