Регіональний ландшафтний парк «Мальованка»

Регіональний ландшафтний парк «Мальованка» знаходиться у Шепетівському та Полонському  районах, на околицях сіл Савичі, Хролин, Мальованка, Поляни, Купино, Михайлючка, Городнявка. Його площа становить 16920 га.

Через територію «Мальованки» протікають кілька річок, що належать до басейнів Горині, Случі, Хомори (басейн Дніпра). В долинах річок і на знижених ділянках рівнини є великі болотні масиви.

У  північній частині парку переважають  соснові та дубово-соснові ліси, у східній та південно-східній частині – широколистяні. На підвищених ділянках ростуть дубові ліси. Невелику площу території парку займають грабово-дубові ліси. Соснові та березово-соснові ліси трапляються на півночі навколо озер.

Луки займають значну площу у північно-західній частині парку між селами Мальованка та Савичі та на півдні парку біля села Поляна.

Болота в урочищі «Вісове», Брандісове болото, а також різноманітні болотні комплекси, що збереглись навколо озера Глибоке, містять унікальні  сфагнові плави.

Серед паркової флори виявлено 21 рослину Червоної книги України, з них 9 видів належать до лісових орхідей. Тут росте лілія лісова – єдина дикоросла лілія України. До Червоної книги України занесені косарики черепитчасті і півники сибірські, які належать до родини ірисових. В парку виявлено 16 видів вищих спорових рослин, з них плауни – баранець звичайний, зелениця сплюснута та плаун річний є червонокнижними. Флора парку характеризується розмаїттям осок. Їх тут 29 видів, серед яки два червонокнижних. З комахоїдів трапляються росичка круглолиста, пухирник середній та пухирник малий. До Зеленої книги України занесені  угруповання латаття сніжно-білого, що ростуть на воді.

У Полонському лісництві парку розташований єдиний в області місце, де росте реліктовий вид – рододендрон жовтий (азалія понтійська).

Близько 60 видів ландшафтного парку є регіонально рідкісними та охороняються законом.

Багатство рослинності, в тому числі різних типів лісу, обумовлює і різноманітну та чисельну фауну. В різнотрав’ї розкошують комахи, серед яких – червонокнижні: бабка дозорець-імператор, жук-олень, вусач мускусний, метелики – махаон, подалірій, поліксена, стрічкарка блакитна, ведмедиця чотирикрапкова, перетинчастокрилі – мегариса рогохвостова, сколія-гігант, сколія степова, ксилокопа фіолетова та звичайна, джміль моховий, янус червононогий та абія блискуча.

У лісах мешкає багато хребетних тварин. Із земноводних найчисельніші жаба озерна та кумка червоночерева, зрідка трапляються трав’яна і деревна жаба, із плазунів – прудка та живородна ящірки, веретільниця, вуж звичайний, гадюка звичайна, мідянка.

Найрізноманітнішою і найчисельнішою групою  є птахи. Їх тут гніздиться понад 60 видів, в тому числі і такі рідкісні як лелека чорний, підорлик малий, змієїд малий (всі занесені до Червоної книги України). Подекуди збереглись тетерев і голуб-синяк.

Із рідкісних ссавців трапляються червонокнижні борсуки та норки європейські. В окремих місцях збереглися колонії бобрів річкових, зустрічаються горностаї, лосі, багато є їжаків, білок, лисиць, диких кабанів і козуль.

На паркових озерах люблять відпочивати місцеві жителі та гості краю. Озеро Глибоке  –одне із найбільш мальовничих озер парку, з великим плесом і прилеглими  місцями зростання журавлини болотної.

Сфагнове болото з назвою «Журавлине болото» є місцем збору журавлини (клюкви). Вона зростає саме на сфагнових болотах з бідним живленням та кислим торфом. Журавлина довго зберігається свіжою і не втрачає своїх цілющих властивостей навіть після проморожування.

КНЯЖЕ ОЗЕРО – гідрологічний заказник місцевого значення, що розташований у заплаві правого берега р. Горинь, між с. Колом’є та с. Крупець Славутського району. Його площа – 75,8 га.

Охороняюється заплава р. Горинь, яка включає торф’яні болота, заплавні луки, заболочені низовини з невеличкими штучними водоймами, багато з яких вже заросли водною рослинністю, низинне болото, що утворилося на місці колишнього зарослого осокою та очеретом ставка та озеро площею 3,8 га.

З північного заходу територія заказника оточена сосновим лісом, а з південно-східного боку – прокладена вузькоколійна залізниця.

Ландшафтно-екологічною основою заказника є однойменне озеро, яке в середині XIX ст. прикрашало літню резиденцію місцевих землевласників – князя Четвертинського та пана Камінського.

Озеро досить глибоке, з прозорою, дуже холодною водою, живиться за рахунок численних джерел, що вважаються цілющими. По краях водойма заросла очеретом, трапляється тут болотна папороть, яка охороняється в Хмельницькій області – теліптерис болотний. Основні площі навколо озера займає добре збережений папоротевий вільшаник. На підвищеннях в ньому домінує ще одна папороть – безщитник жіночий. Флористичне ядро тут утворюють супутники вільхи: осока несправжньосмикавцева та осока видовжена, вовконіг болотний, чистець болотний.  Великі ділянки довкола озера займають лікарські рослини – дягель лікарській, аїр, на підвищеннях – чебрець, валеріана лікарська та невеликі популяції герані Робертової, живокісті Бессера, буквиці лікарської, кукілю.

Біля озерця виявлені популяції рослин, занесені до «Червоної книги України» –  баранець звичайний та плаунець заплавний. На заболочених луках, де переважають щучник дернистий і дрібні осоки, ростуть і червонокнижні орхідеї – зозульки травневі, зозульки м’ясочервоні, коручка болотна, билинець найзапашніший. На невеличкому озерці площею біля 100 м² виявлено популяцію червонокнижного плавуна щитолистого.

Заболочені луки є притулком водно-болотних птахів і численних комах. Тут можна зустріти види тварин, що занесені в охоронні списки різного рівня. Серед них – дозорець-імператор, лелека чорний, вовчок горішковий, лелека білий, лунь очеретяний, коловодник лісовий, плиски біла та жовта. вівчарик-ковалик, кропив’янка чорноголова, синиця велика, вівсянка звичайна.