Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник

Ще на початку 1890 року на засіданні єпархіального історико-статистичного комітету було прийняте рішення про створення церковного давньосховища – музею старожитностей. Відтоді він і веде свій лік. Мабуть, говорити про музей у Кам’янці-Подільському не зовсім доречно, бо фактично усе старе місто, з його храмами, фортецею, підземеллями та вежами – суцільний музей. Пам’ятка архітектури, що вже 9 століть височіє під відкритим усім вітрам  подільським небом.

Музей розмістився у шести об’єктах  на території, що загалом перевищує 5 гектарів землі. А з 2012 року, за адресою Польський ринок, 18, почав функціонувати ще один структурний підрозділ музею – туристично-інформаційний центр, в якому можна отримати вичерпну інформацію що і де можна подивитись, як розважитись, де попоїсти і переночувати.  Тут є все аби задовольнити і вдумливого споглядальника старовини, і шанувальника епатажних розваг. Площа музейних експозицій становить півтори тисячі квадратних метрів.  Стоячи фактично на кордоні між античним, витонченим Заходом та напівдиким, напів’язичницьким Сходом, а також на перетині християнського світу з мусульманським, середньовічний Кам’янець увібрав у себе елементи багатьох культур. Тут уживалося і спокійно співіснувало те, що, здавалося, було відроду приречено на антагонізм.

Не випадково його головний, донині діючий, кафедральний костел поєднав у собі риси католицького храму та мусульманської мечеті. Мінарет, увінчаний скульптурою Діви Марії – такий симбіоз існує лише тут, в єдиному місці на землі. Під цим куполом збереглися фрески роботи італійського майстра Сампіні, чудове дерев’яне різьблення, виконане за проектом архітектора Яна де Вітте. Тут знайшла притулок мармурова спляча Лаура – неперевершена робота скульптора Бродського. Та особливої величі цим стінам надають звуки органу, що був, спеціально для цього костелу, виготовлений ще в середині 19 століття у Відні.

Найстаріша музейна експозиція – відділ Старожитностей, де розміщені експонати доісторичної і давніх історичних епох, знайдені на території нашої області.

Ще одне, несподіване диво провінційного міста – унікальна картинна галерея, в якій полотна видатних майстрів європейської школи органічно поєднуються з роботами талановитих подільських живописців. Багате зібрання святих ликів репрезентує не тільки різні школи іконопису, але й фактично представляє живописні ілюстрації до багатьох релігійних сюжетів А на двохсотлітніх портретах кам’янецьких вельмож, здається, ще навіть не скрізь просохла фарба.

Неодмінно надовго закарбуються у пам’яті і відвідини міської ратуші, яке вже шість століть височіє над містом. Вона – своєрідний символ Магдебурзького права, дарованого місту князями Коріатовичами ще у 1374 році. Не дивно, що саме тут, в одному із залів Ратуші, нині знаходиться експозиція, присвячена історії міського самоврядування. В інших двох залах панують гроші. Тут можна побачити, а за великого бажання навіть і спробувати на зуб монети різних часів та різного ґатунку: від дрібних мідяків, що водились навіть у кишенях ремісничого люду до  срібних талярів, якими набивали свої капшуки тодішні господарі життя. Та найбільше несподіваних відкриттів і таємниць приховує підземелля Ратуші. Там відтворено антураж середньовічного суду з його єзуїтськими методами дізнання, винахідливими пристроями для катувань і жахаючим духом інквізиції.

На площі перед Ратушею привертає увагу восьмигранна споруда. Вона зведена над старою міською криницею, яку називають Вірменською. Викопали, а вірніше, видовбали її в камені ще наприкінці ХVІІ століття. Глибина цього творіння становить 40 метрів, а діаметр – близько 3. Діставшись води, середньовічні копачі були вельми розчаровані: вода виявилась солоною і непридатною для пиття. Але, кажуть, на технічні потреби її все-таки використовували. Зараз приміщення криниці використовують як виставкову залу музею.

І, звичайно ж, перлина музею та його найбільший об’єкт – стара фортеця або старий замок. Це фактично одна з найвеличніших фортифікаційних споруд, які дійшли з часів середньовіччя до сьогодення. По периметру замку розташовано 11 веж, кожна з яких має свою назву і зберігає свою історію. В різні періоди історії фортеця була і оборонною спорудою, і гарнізоном, і в’язницею. Нині вона – великий музейний об’єкт, вивченню якого можна присвятити  не одну добу. Щоб звабити найвибагливіших екскурсантів працівники музею впровадили навіть нічні екскурсії, а також придумали квест «У пошуках ключа від замку» та регулярно проводять майстер-класи зі старовинних ремесел і розваг.

А ще, як у кожному поважному замку, тут мають власного привида і розповідають місцеві страшилки про душі бранців фортечного підземелля.

З високих мурів фортеці відкривається приголомшливий вид на старий Кам’янець із його величавими куполами храмів, кам’яними будівлями та неповторним колоритом міста-космополита. Такий собі подільський Вавілон.