Про затоплене село Теремці на Хмельниччині

Теремці — старе поселення, яке розташовувалося при впадінні річки Рудки в Дністер, неподалік від Бакоти, належало до Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. У 1981 році затоплене водами Дністровського водосховища. Нині село виключене з реєстру населених пунктів України, як і Бакота, Лука-Врублівецька та Студениця, які теж були придністровськими перлинами. 

Теремці засновані, ймовірно, в XIII-XIV ст. Село згадується як «Потеремче» у грамоті 8 березня (старим стилем) 1442 року у володіннях Бакотських шляхтича Христина зі Щуковець, якому король Володислав записує 1200 гривень. У 1665 році Теремці належали Потоцьким. У 1730 році тут була збудована церква святої Параски. Церква була дерев’яною на мурованому фундаменті. У 1795 році цариця Катерина віддала Теремці волинському губернатору Шереметьєву.

Теремецька гора – місце терема, тобто літньої резиденції бакотських феодалів. За Теремцями був простежений вал. На верху сусідньої гори були оброблені блоки каменю – залишки давнього муру. Біля гори Теремець були залишки давнього цвинтаря і печера.

На схилах Теремецької гори, звернутих до струмка — поселення Трипільської культури. У шарі чорнозему виявлені уламки трипільської кераміки, кременеві відщепи, кременева сокира. В урочищі Веприк, що на південному сході від Теремців, знайдено бронзові вудила передскіфського часу ІХ-VIIІ століття до нашої ери.

Заходячись по сусідству з Бакотою – древньою столицею пониззя, Теремці, ймовірно, були пригородом цієї столиці. Допускають, що тут були княжі тереми, від чого село і отримало таку назву.

Село було центром сільської Ради, розташоване вздовж притоки Дністра — річки Рудки, за 55 км від райцентру і залізничної станції Кам’янець-Подільський. Населення — 649 осіб. Сільраді підпорядковувалися села Бакота і Студениця.

У Теремцях знаходився 3-й відділок місцевого радгоспу ім. Орджонікідзе, центральна садиба якого була розташована в Старій Ушиці. Бригада спеціалізувалася на вирощуванні лікарських рослин. Діяла початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт.

Бакота в XIII ст. була адміністративним центром Пониззя, яке входило до складу Галицько-Волинського князівства. Перша літописна згадка про неї стосується до 1240 року. Теремці і Студениця вперше згадуються в історичних документах 1388 року.

В 1431 році жителі Бакоти, Студениці і Теремців повстали проти польсько-шляхетського панування, оголосивши себе вільними від всяких обов’язків щодо феодалів. Вони брали також участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Северина Наливайка, у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр., у гайдамацькому русі першої половини XVIII століття.

На території Бакоти і Студениці виявлено поселення доби пізнього палеоліту і неоліту, досліджено слов’янські поселення черняхівської культури (II—VI ст. н. е.), VII—IX століть та давньоруських часів, а також залишки городища і скельного православного монастиря XII— XIII століть.

У 1981 році Теремці затоплені водами Дністровського водосховища.

За матеріалами фейсбук сторінки Туристична Україна. Відома та невідома Україна. та Вікіпедія.