(Українська) Подільська Швейцарія. Подорож до країни Ігнація Мархоцького

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Ігнацій Мархоцький хоч і вважався в свої часи диваком, та був людиною із глибоким відчуттям прекрасного. Саме про це я думала, подорожуючи селами, які колись складали його маленьку Миньковецьку державу. Адже міг він оселитися, до прикладу, на Київщині, де успадкував маєтності, а так полюбив цей подільський край, Подільську Швейцарію, де є все: гори, річка і ліси та якась особлива атмосфера. Щойно в’їжджаєш в Отроків, де колись розташовувалась його літня резиденція (село знаходиться у Новоушицькому районі), як починає перехоплювати дух від тієї давно, на жаль, втраченої подільської автентичності – специфічних парканів, хат та крислатих горіхів на подвір’ях та поза ними. Тобто, якщо ви ностальгуєте за чимось подібним – ласкаво просимо! Я ладна була фотографувати кожен двір і хату, але на нас чекала пан Надія, яка опікується палацом Мархоцького ( до речі, якщо ви захочете його подивитися не тільки зовні – телефон 0975314412, Надія Василівна).

Крім того, що у державі графа Редукса (Ігнація Мархоцького), у кінці XVIII століття не було кріпацтва, ходили свої гроші, по-своєму відзначали свята, мали свій уряд та друкували усі внутрішні документи у своїй друкарні, тут працювали каретна фабрика  та фабрика з виробництва льону та анісової олії, були притулки для калік, дім для сиріт та шпиталь. У графа були цілих чотири резиденції, які він міняв на кожну пору року: у Миньківцях, Побійній, Притулівці та Отрокові. Палац зберігся тільки в останньому селі, та й ту перебудував онук давнього ворога Мархоцького граф Стадницький. На щастя, зараз його купив львівський підприємець, і ми можемо бачити хоч крупинку колишньої величі Миньковецької держави. Всередині палацу вже зроблено ремонт, стіни навколо нього укрпілено, і робота триває. У самому приміщенні мене вразила дерев’яна стеля однієї з зал в англійському стилі, шкода, що в радянські часи її помалювали сірою фарбою. Усередині є трохи старовинних меблів та старого реманенту, зібраних ентузіастами.До речі, є гравюри Наполеона Орди, де зображено всі резиденції Мархоцького. Як жаль, що час і люди не змилувалися над цими величними спорудами!

Хоча, окрім палацу, в Отрокові збереглася ще в’їзна брама, схожа на тріумфальну арку. Її обов’язково треба подивитися!

Усе село розташоване на узвишші Товтрової гряди. А внизу, на березі річки Ушиця, серед лісів,  лежить чарівна Притулівка (Притулія). Тут залишилось дуже мало мешканців, а з пам’яток архітектури – тільки старовинний млин. Та не закохатися в це місце просто неможливо, тож не лінуйтеся, і якщо вже вирушили у ці краї, обов’язково побувайте і тут. Ключ від музею старожитностей, який облаштовано у млині, візьмете у продавчині  місцевого магазину. Я би радила зупинитися у Притулівці і насолодитися цим втраченим раєм, його тишею і спокоєм. Для цього призначена тутешня агрооселя – тел. (097) 380-59-70.

Не знаю, що іще написати: дивіться фото, а найкраще – присвятіть Отрокову, Притулівці та Миньківцям свій вік-енд (це в менше ніж у ста кілометрах від Хмельницького). Не пошкодуєте!

Тетяна Гречана