(Українська) Сатанів: чи є містика у назві селища? Про що мовчать руїни фортеці?
На південному заході від Хмельницького на річці Збруч розташоване селище міського типу Сатанів. Перші письмові згадки про нього датовані початком XV століття. Тоді ж містечко отримало елементи магдебурзького права. Також у цей історичний період тут почали розбудовувати місцеву фортецю та облаштували в’їзні ворота.
Багатьох дивує містична назва населеного пункту. Єдиної версії про її походження немає. Одна з них – містечко у II столітті нашої ери заснували римляни. Вони нібито втомилися від походу та одностайно промовили “Sat” – досить. За іншою описом, містечко нарекли так турки й татари. Загарбники вважали, що місцевих жителів водить якась нечиста сила – сатана або шайтан. За третьою версією – назву дали християнські священники, які зі сатаною асоціювали язичників. Ще одна гіпотеза пов’язана з тутешньою лікувальною мінеральною водою. Люди вважали цю воду святою, на санскриті існує стародавнє слово “сата-нава” (свята вода). І, нарешті, за молдовською версією, “сата ноу” означає “велике нове село”.
Одна з місцевих туристичних принад – замок. Він розташований у північній частині Сатанова, на високому пагорбі біля річки Збруч. Фортифікаційна споруда п’ятикутна, але неправильної форми. Три сторони мають завдовжки приблизно по 105 метрів, четверта – 85, п’ята (південна) – 65 метрів. На всіх кутах п’ятикутника були башти, а між ними – мури. За однією з версій, пентаграма пов’язана з потойбічними силами, проте насамперед конструкція мала суто практичне значення.
“Чому саме форма п’ятикутника, а не якоїсь іншої геометричної фігури? Це дуже зручно для військового захисту. Тому що найтонша і найкоротша стіна була кордоном між містечком і фортецею. З усіх інших боків було видно, що відбувається за межами фортеці, і при мінімальному захисному складові можна було ефективніше захищатися від ворогів, які наближалися до містечка”, – розповідає краєзнавиця Валентина Кравчук.
Фортеця збудована з місцевого каміння. Товщина її стін – від двох до трьох метрів, товщина воріт була від 8 до 10 метрів. На сьогодні збереглася східна вежа та рештки двох башт, розташованих безпосередньо над Збручем. А от бійниці круглої вежі діаметром 6 метрів пристосовані для оборони ще й стрілами з луків та арбалетів. Архітектура цієї башти свідчить ще й про те, що конструкція давніша, ніж інші збережені елементи фортеці, і з’явилася, вірогідно, ще у XIV столітті.
Цю круглу вежу почали згодом називати “зброярською” через її призначення – тут зберігали ядра для гармат. Оборонною фортеця була до кінця XVIII століття. Надалі її використовували як в’язницю. Наприкінці XIX століття місцеві акціонери неподалік від фортеці звели цукровий завод. Згодом територію замку цукровики почали використовувати для власних потреб. Побудували тут пічку, де випалювали вапно, продуктами якого вибілювали цукор. Також, певною мірою, це було і складське приміщення.
Саме цукровики, а також місцеве населення розбирали мури, використовуючи цей камінь у власних потребах: для будівництва цехів та інших споруд, через це фортеця майже повністю втрачена.
Наразі Сатанівський замок – пам’ятка містобудування та архітектури України національного значення. Колись тутешня твердиня була однією з найбільших фортифікаційних споруд Поділля.
Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV
Фото
