Язичницький і єврейський центр. Сатанів

Сатанів — одне із найдревніших  подільських містечок. Деякі дослідники навіть схильні вважати походження його назви давньоримським, часів імператора Траяна. Утім, версій є багато. Перші свідчення про Сатанів з’являються у 1404 році, коли він був відданий королем Ягайлом польському шляхтичу Петру Шафранцу.  У містечку чимало пам’яток архітектури давніх та ще давніших.

Ось, до прикладу, залишки палацу Сенявських, які мали на Поділлі кілька володінь, зокрема і відомий Меджибіж. Зруйнований палац ховається за територією колись потужного цукрового заводу, над Збручем – з цього місця відкривається вражаючий краєвид. Щоправда, зараз важко уявити, що він вважався неприступним для ворогів і  таким ошатним, що Адам Сенявський навіть приймав у ньому російського царя Петра I. Палац датований кінцем XVI століття, був п’ятикутної форми і мав п’ять веж.

Той самий Адам Сенявський у XVIII  столітті довів до пуття іще один теперішній пам’ятник архітектури – міську браму. Вона теж мала оборонне призначення, й донині на ній чітко видно герб родини Сенявських з написом латиною про захист містечка і Батьківщини. Збудована ще на три століття раніше, вона має товстенні стіни – більше двох метрів завширшки і досить непогано збереглася, вказуючи на колишню славу містечка, яке мало Магдебурзьке право.

Сатанів, як і багато тогочасних українських поселень, був єврейським містечком. Коли їдеш дорогою до санаторійної зони, відразу помічаєш місце їхнього останнього пристановища – кіркут, юдейське кладовище розташоване на горі  трохи далі за міською брамою. Надгробки тут похилилися від часу, а подекуди сповзли  і впали разом із землею, але подивитися тут є на що, адже кожен із них з традиційно вирізьбленими знаками та орнаментами. Менори (семисвічники) та олені, голуби та глечики, грифони і леви можуть чимало розповісти знавцям про тих, хто уже триста років лежить у цих могилах. Книжку малювали  на могилі вченого, глечик – духовних осіб, олені свідчили про те, що покійний належав до роду Ашкеназі, а голуби – Кікінесів. До слова, найстаріший з надгробків датується 1576 роком!

Старий юдейський цвинтар

Праворуч від кладовища, теж на узвишші, видно величну синагогу XVI століття. Нині вона відреставрована та вражає багатством оздоблення.

Зовсім неподалік, у селі Слобідка-Сатанівська,є  древні помешкання монахів, котрі сховані внизу у горі за Свято-Троїцькою церквою. Церковні перекази твердять, що в них у 938 році оселився учень Кирила та Мефодія, котрий прийшов на Поділля з Афону, тим самим поклавши початок існування святого для християн місця в оточенні великих язичницьких культових центрів. Одне із видовбаних у горі помешкань називають «келією подвигу». В ній знаходиться камінь випробування –  подейкують, що він намолений настільки, що якщо доторкнешся до нього, твої мрії здійсняться.

Після хрещення Русі неподалік Сатанова, у горах Медоборах , сформувався збруцький культовий язичницький центр. Городища-святилища – його основна складова. Найвідоміших було три: Звенигород, Говда та Богит.  Нині зацікавлені туристи можуть легко знайти на цьому місці жертовники, котрим більше 800 років. Історики твердять, що на Звенигороді було зведено перший в Україні критий храм.