(Українська) Меджибізька фортеця – пам’ятка архітектури трьох століть
Меджибізька фортеця побудована за 30 км на схід від Хмельницького на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Це легендарна пам’ятка архітектури трьох століть: XIV, XVI та XIX.
Перші дерев’яні фортифікаційні споруди заклали тут ще у XIII столітті. Кам’яні ж укріплення у межиріччі Південного Бугу та Бужка почали будувати з XIV сторіччя. Того вигляду, який ми можемо бачити нині, фортеця почала набувати з появою вогнепальної зброї й пороху. Тобто у XVI столітті. Саме тоді почали зводити міцніші кам’яні фортечні мури й башти. В комплекс фортеці входять три вежі, з’єднані мурами, а також пристінні корпуси, які зводилися у різний період.
Особливість Меджибізької фортеці в тому, там є палац, тому її можна назвати замком. Палацовий комплекс був оздобою, прикрасою і житловим корпусом для магнатів, які володіли фортецею. Фортеця набула такого вигляду, як нині, за родини Сенявських – польських магнатів, які не мали титулів, але займали високі посади при польському королі. Серед них було 4 коронних гетьмани. Родина Сенявських зміцнювала фортецю за допомогою коронних мурів і збудувала палац.
Вигляд Меджибізького палацу – незвичний для Поділля. Обидва його крила, які височать ліворуч та праворуч від круглої вежі, були увінчані високими зубчастими “коронами” – атиками.
Ще одні власники Меджибожа – князі Чаторийські – також використовували замок для тимчасового проживання. З другої половини XIX століття й до 1914 року тут перебував Охтирський 12-й гусарський полк. А до другої світової війни квартирували червоноармійці. У радянський період фортецю почали називати “білий лебідь”. Все через те, що на зображеннях з боку Південного Бугу за XIX – початок XX століття вона пофарбована в білий колір.
Насправді історичного підтвердження цій назві ми не знайшли та вважаємо, що це така придумана поетична назва для фортеці. Білосніжного кольору вона набула в другій половині XIX сторіччя. Тоді корпус фортеці весь був потинькований, побілений, оскільки очікували на приїзд царя. Для нього також облаштували покої в палаці, а в саму фортецю вклали досить пристойні кошти на той час – на перепланування для високопосадової особи, – розповідає завідувачка науково-експозиційного відділу державного історико-культурного заповідника “Меджибіж”.
З приходом радянської влади почався занепад бастіону. У повоєнний радянський період фортецю перетворили на господарську споруду. Тут у різні роки розміщувався молокозавод, склади консервного заводу, пожежна частина. У 2015 році розпочалися протиаварійні роботи, а з 2017 року – реставрація споруди. Постійно тривають і археологічні дослідження. Науковці також вивчають територію навколо палацу та південного муру.
Щорічно у фортеці відбувається фестиваль “Епоха героїв”. На цей час вона перетворюється на середньовічну локацію з наметовим містечком. У дворі влаштовують лицарські бої. Взяти в них участь або подивитися на дійство приїздять люди з різних куточків України та з країн ближнього зарубіжжя. Щорічно фортецю відвідує понад 50 тисяч туристів.
Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV
Фото
