(Українська) Меджибізька фортеця – пам’ятка архітектури трьох століть

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Меджибізька фортеця побудована за 30 км на схід від Хмельницького на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Це легендарна пам’ятка архітектури трьох століть: XIV, XVI та XIX.

Перші дерев’яні фортифікаційні споруди заклали тут ще у XIII столітті. Кам’яні ж укріплення у межиріччі Південного Бугу та Бужка почали будувати з XIV сторіччя. Того вигляду, який ми можемо бачити нині, фортеця почала набувати з появою вогнепальної зброї й пороху. Тобто у XVI столітті. Саме тоді почали зводити міцніші кам’яні фортечні мури й башти. В комплекс фортеці входять три вежі, з’єднані мурами, а також пристінні корпуси, які зводилися у різний період.

Особливість Меджибізької фортеці в тому, там є палац, тому її можна назвати замком. Палацовий комплекс був оздобою, прикрасою і житловим корпусом для магнатів, які володіли фортецею. Фортеця набула такого вигляду, як нині, за родини Сенявських – польських магнатів, які не мали титулів, але займали високі посади при польському королі. Серед них було 4 коронних гетьмани. Родина Сенявських зміцнювала фортецю за допомогою коронних мурів і збудувала палац.

Вигляд Меджибізького палацу – незвичний для Поділля. Обидва його крила, які височать ліворуч та праворуч від круглої вежі, були увінчані високими зубчастими “коронами” – атиками.

Ще одні власники Меджибожа – князі Чаторийські – також використовували замок для тимчасового проживання. З другої половини XIX століття й до 1914 року тут перебував Охтирський 12-й гусарський полк. А до другої світової війни квартирували червоноармійці. У радянський період фортецю почали називати “білий лебідь”. Все через те, що на зображеннях з боку Південного Бугу за XIX – початок XX століття вона пофарбована в білий колір.

Насправді історичного підтвердження цій назві ми не знайшли та вважаємо, що це така придумана поетична назва для фортеці. Білосніжного кольору вона набула в другій половині XIX сторіччя. Тоді корпус фортеці весь був потинькований, побілений, оскільки очікували на приїзд царя. Для нього також облаштували покої в палаці, а в саму фортецю вклали досить пристойні кошти на той час – на перепланування для високопосадової особи, – розповідає завідувачка науково-експозиційного відділу державного історико-культурного заповідника “Меджибіж”.

 

З приходом радянської влади почався занепад бастіону. У повоєнний радянський період фортецю перетворили на господарську споруду. Тут у різні роки розміщувався молокозавод, склади консервного заводу, пожежна частина. У 2015 році розпочалися протиаварійні роботи, а з 2017 року – реставрація споруди. Постійно тривають і археологічні дослідження. Науковці також вивчають територію навколо палацу та південного муру.

Щорічно у фортеці відбувається фестиваль “Епоха героїв”. На цей час вона перетворюється на середньовічну локацію з наметовим містечком. У дворі влаштовують лицарські бої. Взяти в них участь або подивитися на дійство приїздять люди з різних куточків України та з країн ближнього зарубіжжя. Щорічно фортецю відвідує понад 50 тисяч туристів.

Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV