(Українська) Храми Ізяслава
В Ізяславі на Хмельниччині, окрім палацу Санґушків, є такі давні споруди як костели святого Йосипа та святого Йоана Хрестителя, а також монастир ордену отців бернардинів. Одні архітектурні пам’ятки стоять занедбаними, інші досі використовуються громадою.
Костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів в Ізяславі – одна з пам’яток пізнього бароко на Волині. Його будували разом з палацом Санґушків. Костел – єдина нині діюча католицька культова споруда в місті. Її використовує парафія святого Йосипа. Наразі він належить польській громаді, представників якої багато в Ізяславі. У храмі діє школа, до якої залучені діти майже з усього району. Тут вони вивчають польську мову. На Різдво при костелі влаштовують вертеп.
Територія храму невеличка, квадратної форми, всередині знаходиться зимовий сад. Жителі Ізяслава розповідають, що раніше там були екзотичні рослини, проте згодом скло було знищене, і залишився лише дворик. У 2010 році в ньому почали реконструкцію. Коли знімали шари землі, знайшли людські рештки. Після революції всі, хто не підтримував режим, потрапляли в каземати та були розстріляні у внутрішньому дворику. Всередині був колодязь, у який кидали людей і заливали вапном. Зрештою реставрацію припинили, а історію з кістками зам’яли.
Найдавніша християнська культова споруда Ізяслава – костел святого Йоана Хрестителя або Фарний костел. Його на початку XVII століття заснували князь Януш Заславський та його дружина княжна Олександра Санґушківна. Для відбудови костелу залучили придворного архітектора Паоло Фонтана. Храм видно з будь-якої точки Ізяслава. Зверху він виглядає як хрест.
Цей храм має історичну цінність, оскільки він побудований з червоного каменю, а його фундамент є дуже міцним, так як при його закладенні використовували яєчні білки. Завдяки цьому костел зберіг верхню структуру будівлі. Настінні розписи тут стерлися. У храмі є підземні ходи, які з’єднували його з палацом Санґушків. Один з порталів костелу наразі відтворений у національному університеті “Острозька академія”. На сьогодні костел святого Йоана Хрестителя, як і палац Санґушків, нагадує руїни. Інколи про цю територію дбають лише волонтери.
Поруч із храмом до наших днів збереглася будівля, яку колись князі використовували як скарбницю. У ній два поверхи над землею і ще три – під. Товщина стін скарбниці від 3,5 до 5 метрів. Між ярусами ніколи не було сходів. Підіймали та опускали коштовності тут за допомогою лебідки.
“Люди, які працювали в скарбниці, ніколи не бачили один одного. Ті, хто працювали на нижніх поверхах, бачили найбільші скарби князів і фактично були приречені жити там постійно. Без сонячного світла та підтримки родини вони залишались там пожиттєво”, – розповідає одна з місцевих мешканок.
Ще одна пам’ятка архітектури Ізяслава – монастир ордену отців бернардинів та костел святого Михайла. Нині споруда використовується замковою виправною колонією. Монастир заснований на початку XVII століття на високому лівому березі річки Горинь та обнесений оборонною кам’яною стіною.
Орден бернардинів був доволі багатим. Вже у радянські часи на території монастиря при спробі втечі ув’язнені випадково знайшли скарб – велику скриньку із золотом і прикрасами ручної роботи XVI – XVII століття. Донька одного з них розповідає, що ув’язнені почали конфліктувати між собою через те, що не могли поділити цю знахідку. Цей інцидент набув розголосу. Приїхали представники Санкт-Петербурзького монетного двору і забрали все золото, сукупна вага якого була близько 3-х кг.
Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV
Фото
