(Українська) Антоніни – занедбана велич на Хмельниччині
Неоготика, модерн, бароко посеред звичайних сільських хатин. Мальовнича ріка та парк. Місце, де колись жила знать. Це Антоніни на березі ріки Ікопоть, за 30 кілометрів від Красилова та за 40 – від Ізяслава. Нині це центр Антонінської тергромади. Тут мешкає близько 2 тисяч жителів.
У селищі немає потужних підприємств. Натомість воно вражає своїми величними маєтками, зведеними на початку XX століття. Наприклад, селищна рада розташована в приміщенні колишнього графського гаража. А школа мистецтв – у будівлі управління колишнього цукрового заводу. У будинку ветеринара нині живуть звичайні місцеві мешканці. Славетний граф – це Юзеф Потоцький. Саме при ньому наприкінці XIX – на початку XX століття Антоніни розквітли. Але про все – по черзі.
Перші згадки про цю місцину пов’язані з поселенням русичів на початку VI ст. Вже у IX ст. їх приєднали до Київської Русі. Населений пункт, принаймні до XVIII століття, називався Холодьки або Холодиківці завдяки прохолоді вікових дібров. Ще наприкінці XVI ст. маєтність належала князям Острозьким, Заславським та Любомирським.
Після смерті бездітного Олександра Домініка Любомирського маєток успадковує його сестра Жозефіна Анна Марія, яка дарує його своєму чоловікові – маршалу Павлу-Каролю Сангушку та робить його другим за заможністю після короля. Невдовзі вона помирає. А Павло-Кароль Сангушко одружується втретє на молодій красуні Барбарі Дунін. А вона, в свій час, всю маєтність віддає в довгострокову оренду сестрі Антоніні та її чоловікові Ігнатію Мальчевським. І саме вони на березі річки Ікопоть створюють розкішний парк і будують палац.
Вже на початку XX століття палац перебудували в стилі пізнього бароко. Ця споруда до наших днів не збереглася. Але і нині туристи можуть побачити інші будівлі того періоду. Зокрема, будинок брамного гауптвахту, манеж, флігель, возівню. Всі вони з’явилися під час господарювання Юзефа та Гелени Потоцьких. Граф був одним з найбагатших магнатів імперії. У них були свої кінні заводи, цукроварні на Волині та Київщині, залізна станція, яку збудував Юзеф Потоцький. А також у сусідньому селі в магната був свій аеродром. А ще були золоті копальні, які він продавав і купував цукроварні.
Важко повірити, але понад сто років тому при Потоцькому Антоніни вважалися справжнім бізнес-центром. Тут працювали пошта, телеграф, телефон, електростанція, лікарня, пожежна охорона. Юзеф був шанувальником коней та полювання. У штучному ставку він розводив дзеркального коропа. Гелена займалася квітникарством. Аристократи облаштували оранжереї та парники, де росли апельсини, персики, ананаси, камелії, інжир.
Навколо палацу розкинувся величний парк. Парк розділявся на алеї. Кожна алея закінчувалась якимось приміщенням – чи альтанкою, чи фазанником тощо. Навіть було озеро, встелене дубовим паркетом. Працював фонтан, плавали білі і чорні лебеді. З іншого боку в парку розташована так звана “вілла над ставом”, зведена в 1900 році. На другому поверсі колись жили управителі графського маєтку. На першому – діяло казино з більярдним залом. У споруді досі збереглися автентичні сходи й старовинна піч. Наразі віллу викупив меценат і планує тут влаштувати артгалерею, де житимуть і творитимуть митці з усієї України.
Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV
Фото
