Графський маєток Потоцьких. Антоніни

У верхів’ях річки Ікопоть, за 27 км на захід від Старокостянтинова, лежить селище Антоніни. Воно надзвичайно цікаве своєю старовинною забудовою, що збереглась з минулих столітть, коли село було графським маєтком Потоцьких.

Початок заснування садиби Антоніни був досить романтичним. У 1760-х роках князівна Барбара Сангушко зробила весільний подарунок своїй сестрі Антоніні – подарувала село Голодьки (або Холодьки). Сестрі та її чоловіку, регентові королівської канцелярії Ігнатію Мальчевському, дуже сподобалося мальовниче село, і вони вирішили збудувати тут для себе невеликий палац, а біля нього закласти парк. Задумане вдалося на славу – парк став одним із найкрасивіших на Волині. Романтичну садибу Мальчевський назвав на честь коханої дружини – Антоніни. Згодом ця назва перейшла й на село, замінивши не зовсім благозвучне Голодьки.

На жаль, подружжю не довелось довго насолоджуватися красотами парку: наприкінці XVIII ст. Антоніна помирає, а вбитий горем Ігнатій залишає маєток. Садиба й село знову повертаються у володіння Сангушків. Один із них, Євстафій, у 1803 році облаштував в Антонінах свою літню резиденцію: реконструював палац, розширив парк, побудував оранжереї. Але, найбільший розквіт садиба Антоніни набула за нових власників – Потоцьких. Сталося це після одруження внучки Євстафія Сангушка князівни Марії з графом Альфредом Потоцьким (1817-1889). Наступним і останнім власником маєтку став їхній син Юзеф Потоцький (1862- 1922).

Грандіозну реконструкцію садиби Потоцькі почали з 1879 року. В Антоніни запросили французького архітектора Франсуа Арво і німецького ландшафтного архітектора Кайзера. До палацу добудували ряд приміщень, звели флігель, просторий манеж, приміщення для прислуги. Шарм маєткові додали два парадні в’їзди і кована огорожа. Весь комплекс споруд був виконаний у стилі бароко. На славу потрудився і творець парку – він доповнив його новими породами дерев, влаштував алеї, невеличкі ставки.

Антонінський парк

На початку ХХ ст. Юзеф Потоцький частково реконструює палац – добудовує парадний вхід з арковим під’їздом, перебудовує інтер’єри, що повинні були задовольняти різноманітні потреби хазяїна.

Крім колишнього елегантного гаражу, в якому нині розмістилась селищна адміністрація, в Антонінах збереглося ще чимало житлових та господарських маєткових будинків-вілл у тому ж стилі. Це вілли для головного адміністратора маєтку, управителя, агронома, конюха, механіка, ветеринара тощо. Вони одно та двоповерхові, зовні зі складними комбінаціями форм із вежками, флюгерами і балконами, з високими дахами. використанням лицьової цегли, тиньку, фахверку, металу, дерева. Архітектура антонівських віл вражає своєю ошатністю та добротністю, але все-одно поступається палацовим спорудам.

Як виглядав графський палац, можна побачити лише на старовинних світлинах – у революційному вирії 1919 року його дощенту спалили і розібрали по цеглинках.