(Українська) Зіньків: чому від колись величної фортеці залишилася одна башта
Селище Зіньків Хмельницького району знане не лише ковбасою, а й іншими цікавими родзинками такими як унікальна дерев’яна церква та залишки колись величної фортеці. Раніше вона слугувала для захисту населеного пункту від набігів татар. Сам Зіньків спалювали тричі, але твердиню не вдалося захопити жодного разу. Але те, що не змогли зробити загарбники, згодом вчинили співвітчизники. Нині тут можна побачити лише одну башту в аварійному стані.
Нинішнє село розкинулося на крутих і мальовничих схилах річки Ушиця. Місцеві кажуть: ще до кінця XX століття річка була повноводною. Тут працювали декілька млинів.
Вперше Зіньків згадується у 1404 році. Але, найвірогідніше, заснували містечко ще раніше. Членкиня національної спілки краєзнавців України Валентина Когут розповідає, що вже в 1428 році Зіньків разом з іншими поселеннями, одне з яких знаходиться біля Дністра, переходять у власність князя Вітовта, тобто тут поширюється Велике князівство Литовське. Зрозуміло, що за 24 роки нереально було так розбудувати містечко.
Зіньків одразу ж фігурує в джерелах як укріплена фортеця. Нині від фортеці залишилася лише частина найбільшої – чотириповерхової – башти. Офіційно вважається, що фортецю спорудили у XV столітті. Місце її розташування – трикутний мис. Сама твердиня теж мала трикутну форму і три башти: дві триповерхові та одну – чотириповерхову. Також тут був двоповерховий кам’яний замок, який можна вважати одним з найдавніших на Поділлі.
З кінця XVI до середини XVIII століття замок належав Сенявським. Фортифікаційна споруда розташовувалась на околиці Речі Посполитої та слугувала переважно для оборони від набігів татар.
Зіньків спалювали тричі. Проте захопити фортецю так і не змогли. Вдале місце розташування та міцні стіни товщиною до 4 метрів робили цю споруду неприступною. За словами краєзнавиці, під час загрози від татар, люди, які не могли тримати зброю, тікали в ліси, а решта йшла в замок і тут чинила опір ворогу.
За іронією долі, те, що не могли вчинити загарбники, зробив час. Коли місцевість стала власністю іншої імперії, фортеця стала непотрібною. Розбирати її почали у другій половині XIX століття.
“Після поділу Польщі Зіньків перейшов до Росії. Фортецю передають казні. Казна – селянину, а той вирішує її розібрати. Завершився процес розбирання вже в часи Радянського Союзу”, – розповідає Валентина Когут.
Наразі залишки фортеці – в аварійному стані. Та навіть у такому зруйнованому вигляді вона все одно вабить туристів. Нині це пам’ятка архітектури національного значення, на реконструкцію якої держава поки не виділяла коштів.
Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV
Фото
