(Українська) Голозубинці: палац Скібневських та майже гірські краєвиди
Містечка і села Дунаєвецького району, що на північ від Кам’янця-Подільського, дуже багаті на панські маєтки. Голозубинці, що лежать на пів шляху між райцентром Дунаївцями та Великим Жванчиком, – не виключення. Розташування місцевої садиби Скібневських – дуже мальовниче: на пагорбі над річкою Студениця, куди веде справжній серпантин ґрунтової дороги. В маєтку, де зберігся палац і флігелі, сьогодні знаходиться обласна протитуберкульозна лікарня для хворих з важкою формою сухоти.
Голозубинці відомі з 30-х років XVI століття. У XVIII та на початку ХІХ століття поселення разом із сусідніми Дунаївцями належали графам Красінським. Ймовірно, що саме тоді власниця Антоніна Красінська заклала на схилах Студениці Голозубинецький парк, в якому згодом Скібнецькі побудували свій палац. Понівенчений часом паркі сьогодні є пам’яткою паркового мистецтва національного значення. Йому навіть встановили охоронний статус.
У першій половині ХІХ століття в Голозубинцях володарював генерал Вінсент Красінський із дружиною княжною Марією Радзівіл. У 50-х роках вони продали маєток судді Віктору Скібневському гербу Слєповрон. Один з його синів Віктор Жигмунд Скібневський наприкінці 1870-х років замовив у архітектора Томаша-Оскара Сосновського проект будівництва родинного палацу, який і було побудовано в ландшафтному парку на пагорбі над Студеницею.
Відомо, що на час побудови споруди парковий фасад мав мати великий балкон з балюстрадою, звідки відкривався шикарний, напевне, краєвид на село та долину Студениці. Фото 1914 р. це підтверджує: з бічного боку будівлі тоді й справді не росли дерева. Палац вийшов у класицистичному стилі з трьома ризалітами.
Та невдовзі чи то плани, чи смаки господаря змінилися. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. голозубинецький палац було значно розширено. Проект реконструкції розробив маловідомий барон Горох (Horoch). Тоді дещо було підвищено центральний ризаліт, а над портиком влаштовано напівкруглу лоджію. Біля правого бічного фасаду з’явилася прибудова – і яка! До досить суворої будівлі звідкілясь приліпилася симпатична башточка з високим шпилем на пірамідальному даху. Романтизмом запахло! Куди й поділася симетрія. До речі, дивні старі сходи, які ведуть на горище від башточки зараз, на старому знімку не помітні.
Зараз всередині про панські часи нагадують лише сходи і товсті стіни – хоч гарматою по них гати. Хоча одна з працівниць лікарні висловила сумнів з приводу давності сходів – тож лишаються лише стіни.
В описі інтер’єрів Роман Афтаназі посилається на А.Урбанського, на жаль, в жодній з трьох його книжок, які у мене є, я не знайшла навіть згадки про Голозубинці. Так от, Урбанський (за Афтаназі) згадує, що в палаці було чимало гарних старих картин голандської школи, а також “палісандрових” меблів. Були тут і ескізи до “Berezyny” Войцеха Коссака (відомого польського художника тієї епохи), а також родинні портрети Скібнєвських та Богданів (з цього роду походила дружина Віктора Зигмунда Скібнєвського Леопольдина).
В окремій залі зберігався турецький намет, який Віктор Станіслав привіз з подорожі до Аравії. В бібліотеці зберігалися рідкісні книги з філософії і психології, а також родинний архів за кілька століть. Плюс всілякі документи, привілеї та інша потрібна лише господарям макулатура, яка невідомо де поділася після революції.
Сьогодні в колишньому палаці проживають працівники лікарні.
За матеріалами andy-travel.com.ua, castles.com.ua.
Фото
