Голозубинці Дунаєвецького району
Село Голозубинці розкинулося серед мальовничої природи на пагорбах та в ущелині стрімкої Студениці за 7 км від Дунаєвець. На південно-західному схилі гори, що на околиці села, ще в другій половині XVIII ст. був закладений парк площею 21 гектар з насадженнями дерев і кущів понад ЗО місцевих порід. Тут ростуть і окремі екзоти: клен сріблястий, сосна кримська, смерека біла, модрина європейська… Наприкінці XIX ст. у Голозубинецькому маєтку з’явився новий господар – пан Скибневський. Кажуть, що маєток він виграв у карти, але не дуже прагнув облаштовувати тут собі помешкання. Але що б там не було, пан узявся за повну реконструкцію садиби. У 1905 році будується палац – одно-двоповерхова споруда з оригінальним архітектурним рішенням центрального фасаду та всього комплексу будівель. У східному крилі палацу виділяється псевдобашта, видно ґонтове покриття, яке повністю збереглося до наших днів. У 1916 році закінчуються роботи по впорядкуванню прилеглого парку. Як свідчить викарбуваний на пілоні в’їзних воріт напис: «року 1916… зробив проект Сосновський з Варшави, виконав Петро Білий з Голозубинець». Зазначимо, що це досить рідкісний випадок, коли відомі імена головних будівничих палацо-паркового ансамблю. До наших днів, окрім палацу, збереглися деякі господарські будівлі: криниця, величезний льох та елементи паркового ландшафту. Серед останніх – чудові соснова та каштанова алеї, а також липова «альтанка», висаджена на пагорбі вісьмома деревами, які зацвітають по черзі. За переказами, тут полюбляла відпочивати пані Скибневська… Після революції пан втік: за переказами очевидців, його бачили у Варшаві в страшенних злиднях.
З 1962 року в маєтку розміщується обласна протитуберкульозна лікарня. У коридорі колишнього панського будинку збереглася панська плитка, а у вітальні – паркет.