(Українська) Кам’янець-Подільська фортеця

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Кам’янець-Подільський на Хмельниччині хоч не є об­ласним цен­тром, про­те зай­має тре­тє міс­це піс­ля Ки­єва та Льво­ва за кіль­кіс­тю пам’яток ста­ро­ви­ни і куль­ту­ри. А Кам’янець-Подільська фортеця у 2007 році ввійшла до семи переможців проєкту «Сім чудес України».

Кам’янець – місто таке давнє, що говорити про час його заснування взагалі беззмістовно. Через своє надзвичайно вдале географічне розташування, яке дозволяло з мінімальними зусиллями захищатися від нападників, півострів у петлі Смотрича люди облюбували для проживання з незапам’ятних часів. Ділянки з меншою висотою урвища каньйону додатково укріплювали, а «шийку» петлі завжди вартувала більша чи менша фортеця. Далі мова піде саме про неї – Кам’янець-Подільську фортецю.

Оскільки на території Старого міста були знайдені речі, що стосуються Трипільської культури IV-III тисячоліть до нашої ери, а ми знаємо, що трипільці будували міста, то виходить, що Кам’янцю-Подільському вже понад 6 000 років.

Виникнення Кам’янця як ранньофеодального міста з чітким розмежуванням ремесла та землеробства, з розвинутою торгівлею датується кінцем ХІІ століття. Тоді місто займало не весь острів, а лиш частину біля перешийка та мало дерев’яні укріплення. Фортеця, що захищала перешийок у ті часи також існувала, також дерев’яна.

Кам’янець-Подільська фортеця, або Старий замок має 800-річну будівельну історію, яку вчені ділять на 14 будівельних періодів – від ХІ до початку ХІХ століття. Десь посередині XVI століття замок набув вигляду близького до теперішнього, вигляду якого він, попри все, не загубив упродовж наступних майже 500 років. Опис 1544 року вперше фіксує це вдало сформоване обличчя замку, яке ми любимо нині. І хоча нинішні дахи веж не дуже відповідають автентичним кам’яним та були зроблені вже в ХІХ столітті, але вони надають фортеці такого казкового вигляду романтичного середньовіччя, що ну її ту автентичність!

Власне замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами, котрі побудували в часи появи артилерії для кращого захисту міста та старого замку. Фортеця оточена високими мурами з мурованими вежами. В’їзд до замку (3 на схемі нижче) влаштовано з боку міста через замковий міст (1 на схемі нижче).

Фортеця в усі часи була неприступною, якщо не брати до уваги випадків зради. Так у 1393 році війська князя Вітовта взяли фортецю завдяки розколу серед оборонців. У 1509 році фортеця витримала облогу військ молдавського господаря Богдана III Сліпого. У серпні 1672 року, під час турецької облоги, за невідомих обставин була підірвана Нова Башта замку, що спричинило капітуляцію замку. Хоча, якщо брати до уваги, що оборонці замку складалися переважно з найманців, котрі воювали за гроші, а турків під стінами було близько 300 000, то причини здачі цілком навіть зрозумілі – хтось заплатив більше і гарантував безпеку. Кам’янець на 27 років перебував під османським володінням. Завойовники непогано поживилися у місті – до Стамбула відправили 100 возів цінностей. Після оволодіння містом османи доклали чимало зусиль для реконструкції його замків, оборонних укріплень, мостів, міських брам, житлових і господарських споруд. Протягом двох років місто і його фортифікації набрали рис міцного і неприступного форпосту. Проте, у 1699 році, в результаті чергового мирного договору, місто з фортецею знову повернулося під польську корону, а через майже 100 років – дісталося короні російській. У 1812 році царським указом фортеця була скасована, а у 1840 році замок перебудований у в’язницю. У 1928 році уряд радянської України прийняв рішення про проголошення замку-фортеці в Кам’янці-Подільському державним історико-культурним заповідником.

Вежі фортеці

З півдня (ліворуч від входу в замок) бастіон захищають вежі: Папська (4), Ковпак, Тенчинська (6), Ласька (Біла) (7). З півночі (праворуч від входу) фортецю захищають: Нова Східна (2), Лянцкоронська (10), Комендантська, Рожанка (9) та Водна (11) вежі. З заходу (прямо від входу в замок) за оборону фортеці відповідають Денна та Західна вежі (8).

Папська вежа є найвищою у фортеці. Побудована протягом 1503-1517 років за гроші, які надійшли з Ватикану за часів Папи Юлія II, про що свідчать залишки папського герба на східному фасаді. У цій вежі у ХІХ столітті тримали легендарного Устима Кармелюка. Тож вежу також називають Кармелюковою. Вежа Ковпак носить назву через герб її будівничого Якова Бучацького, котрий надав кошти на будівництво чи капітальний ремонт вежі. На гербі зверху зображена біскупська шапка, котра і дала назку вежі. Назву вежі Тенчинська пов’язують з приїздом до Кам’янця у XV столітті воєнного інженера Яна Тенчинського, котрий, напевне, доклав рук до її будівництва, а також до Рожанки та Лянцкоронської – усі три вежі мали колись однакові зубчасті верхи. Башта Біла або Ласька зберегла на південному фасаді кам’яний герб Яна Ласького. Це дає підстави датувати її 1510-1531 роками. Стіни цієї споруди поставлені безпосередньо на скелі. У первозданному вигляді вона була шестиярусна і досягала висоти 30 метрів. Верхній ярус увінчувався зубцями-мерлонами і мав бійниці, з яких добре прострілювалася навколишня ділянка. Оскільки вежа були потинькована білим тиньком, то й називалася також Білою.

Башта Денна належить до найбільш ранніх веж у фортеці та зберігає в своїй основі залишки кам’яних мурів XIII століття із зубцями-мерлонами та бійницями, пристосованими для стрільби з лука. Потім вежу перебудували для артилерійської стрілянини, а в підвалі влаштували порохові комори. Зовнішній вигляд башти Денної значно змінився після перебудови 1544 року, коли з північного заходу до неї було приставлено башту Нову Західну. Оскільки башта стояла на розі південних і західних мурів, то на рівні її другого поверху було збудовано три коридори для виведення гармат на оборонні майданчики цих мурів та на верхній ярус Нової Західної башти. Башта Мала Західна розташована на західному бастіоні, який складається з двох паралельних стін. Між ними – кілька приміщень і льохів, побудованих у XVI столітті для зберігання пороху. Це одна з найдавніших ділянок у фортеці: тут відкрито мур XIII століття та залишки ще однієї, досі невідомої башти. З’ясувалось, що вона була аналогічною існуючій Малій башті. Обидві вони постали наприкінці XIV століття, коли укріплення фортеці пристосовувались до вогнепальної зброї. Пізніше, у XVI столітті, друга башта зникла.

Вежа Рожанка знаходиться на північно-західному розі фортеці. Від того, що вона наріжна, і походить її назва. Водна вежа призначена для постачання замку водою та захист фортеці з півночі. Міститься під обривом, на самому березі Смотрича. З Рожанкою сполучалася підземним ходом. Нині цю вежу найкраще видно з боку річки, а від фортеці проглядається лише її зруйнований верхній ярус. Комендантська вежка споруджена на мурі та служила робочим кабінетом та спостережним пунктом коменданта замку. Наступна Лянцкоронська вежа збудована в XV столітті та реконструйована у середині XVI століття. Нова східна вежа охороняє замкову криницю, глибиною 40 метрів, воду з якої піднімали за допомогою дерев’яного колеса із ступальними пристроями.

У підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. У приміщеннях на території фортеці розташовані:

· експозиція «Поділля у ХХ-ХХІ століттях» (другий пристінний корпус);

· експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів);

· експозиція ув’язнення Устима Кармелюка (в Папській вежі);

· експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).

· криниця ( в Новій східній вежі).

Новий замок (12)

Розміщений на захід від Старого замку. Побудований протягом 1617-1621 років за рішенням польського сейму. Новозбудований горнверк отримав назву Нового замку і впродовж ХVІІ-ХVІІІ століть служив головною артилерійською позицією міста. Цей земляний замок, як вже було завважено, має форму приблизно трапеції, якої широкий бік лежить на північному заході, а вужчий бік припирає до старого замку. Вали, що йдуть по контуру замку, подвійні і між ними йдуть широкі та глибокі рови, обкладені по боках тесаним камінням. Під валами були порохові льохи та каземати, або приміщення для людей і складів запасів. Вали й рови тепер де-не-де попсовані. Ці будування зроблено під доглядом інженера Теофіла Шемберга.

Святині Замку

В замку були: Покровська церква (заснована Коріатовичами), Костел Св. Станіслава, Каплиця Св. Михаїла (в Денній башті 1575 р.), Лютеранська каплиця.

Замковий міст

Замок в той час з’єднувався з містом вузькою смугою чи хребтом, що посередині знижувався, де й був міст. Міст, що з’єднує замок з містом, намальовано на плані 1691 та 1672 років з 3-ма високими арками. Ймовірно, за російського уряду був повністю «зашитий».

Основні історичні події

За деякими теоріями дакське місто — Клепідава.

У XII столітті входив до складу Галицького князівства.

У 1196 році Мстислав Мстиславович (син Мстислава Хороброго) і Володимир Галицький воювали з волинським князем Ростиславом Мстиславовичем взяли в полон багато людей в околицях Кам’янця.

у 1199 році Кам’янець був взятий в облогу союзниками половецького хана Котяна: чернігівського, сіверського, пінського i турівського і угорського королевича Андріяна. Згодом вони відступили від міста.

1220 року Кам’янець належав Данилу Романовичу.

1374 рік — перша письмова згадка про фортецю. Замок разом з обнесеним мурами та баштами містом отримав Магдебурзьке право за часу його засновника Юрія Коріатовича, що був незабаром отруєний молдавськими боярами в своїй столиці Сучаві.

Фортеця в усі часи була неприступною.

1393 року Вітовт взяв фортецю, тільки завдяки суперечкам серед кам’янецької залоги.

Влітку 1502 року в замку перебував львівський та генеральний Руський староста Станіслав Ходецький, який докладав зусиль для його зміцнення, забезпечення озброєнням, амуніцією. 1509 року фортеця витримала облогу військ молдавського господаря Богдана III Сліпого; одним з командувачів був Станіслав Ходецький.[2]

1621 року замок був в облозі Султаном Османом. 18 серпня 1672 року турки в кількості 300 000 під доводом Великого Візира взяли Кам’янець в облогу.

29 серпня 1672 року за невідомих обставин була висаджена в повітря Нова Башта замку. Замок за невідомих обставин капітулював, комендант фортеці Геклінг, як протест тому, що сталося висадив себе в повітря разом з 800 ін., серед них був і Володийовський. Після цього було розпочато суд у справі здачі фортеці туркам, який невідомо чим закінчився. Разом з турками був i Дорошенко з козаками. Король Ян Казимир після отримання цієї прикрої новини помер у Франції. Турки вивезли з міста цінних речей на 100 возах до Істамбула. В тому числі архіви міста, які пізніше вдалося відкупити та відправити у Львів, де вони до сьогодні перебувають. В місті були закриті всі церкви та костели, головні з них обернені на мечеті.

15 травня 1699 року розорене місто з замком було повернуто.

1812 року за указом російського уряду фортеця була проголошена тюрмою і ніхто більше не дбав про її збереження.

1840 року царським урядом був введений податок в Подільській губернії, за рахунок якого замок мав бути перебудований під в’язницю.

1876 року царським урядом знищено Браму для вигіднішого проїзду.

1 серпня 2011 року обвалилася частина Нової (Великої) вежі — найбільшої башти Кам’янецької фортеці.[3]

Нову вежу у 1544 році до зовнішнього боку Старого замку добудував український військовий інженер і будівничий Йов Претвич. Була зруйнована 1672 року під час турецької облоги і реставрована швидкими темпами турками.

Зазнавши протягом століть різноетнічних впливів, серед яких особливо сильним і тривалим був польський, місто на початку XX століття стало одним із центрів українського культурного відродження. 1906 року тут постало перше в краї подільське українське товариство «Просвіта». У 1919-1920 роках Кам’янцю судилося стати на деякий час столицею Української Народної Республіки — тут перебував уряд УНР та дислокувалися її військові сили.

Відомий нині далеко за межами країни історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» було створено у травні 1977 року. Статус національного йому надано 1998 року Указом Президента України. 1999 року тут прийнято розраховану на 11 років Перспективну програму консерваційних і реставраційних робіт комплексу Старого і Нового замків. Завершено підготовку матеріалів для остаточного включення Кам’янця до Списку Всесвітньої спадщини, що сприятиме його збереженню та перетворенню на один із найбільших в Україні центрів міжнародного туризму.

На території Старої фортеці відвідувачі мають можливість оглянути експозиції, що відтворюють сторінки історії замку та краю. Командою Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника впроваджено нові форми надання екскурсійних послуг: вечірні екскурсії, квести, відзначення дитячих днів народження. Проводяться шлюбні церемонії. Діє безплатний Wi-Fi, що дозволяє скористатись безплатним аудіогідом.

Команда Skeiron оцифрувала фортецю у високій якості з розбіжністю даних до 2-3 см. Сканування було профінансовано фондом Аліф, а створення 3D-моделі фортеці було здійснено за ініціативою Міністерства культури та інформаційної політики України.

У публікації використано матеріали samsobi.com.ua, uk.wikipedia.org, muzeum.in.ua.