Кам’янець-Подільський – квітка на камені

Давня подільська “столиця”, третій після Києва та Львова за кількістю пам’яток історії та архітектури населений пункт України, переможець в номінації “Сім чудес України”, українська туристична “Мекка”, місто-музей – все це про Кам’янець-Подільський.

На сьогодні точна дата заснування міста, що розкинулось над стрімким каньйоном Смотрича, не відома. Отож, історики й досі сперечаються – одні вважать, що місто виникло у дако-римський час (2-3 ст. н.е.), другі називають правильною згадку у вірменських хроніках за 1060-1062 рр., треті запевняють про давньоруське походження у ХІ – ХІІ ст., четверті вірять лише документам литовського часу (1360-ті роки). Право на існування мають всі версії, але найбільш переконлива – третя, адже нещодавно (2012 р.) археологи  знайшли залишки потужних давньоруських укріплень та міських споруд на території старого Кам’янця.

Пам’яток старовини у Кам’янці-Подільському настільки багато, що й окремої книги не вистачить їх описати. Перше, що слід знати – всі найдавніші (від XIV ст.) та найцікавіші архітектурні перлини – у Старому місті. Це “острівна” частина міста та прилегла до неї фортеця. Тут можна годинами блукати вуличками від споруди до споруди – майже всі вони є національним надбанням. У Новому місті теж чимало пам’яток – але то вже ХІХ ст. Друге, – всі пам’ятки старовини поділяються на три великих групи: фортифікаційні, сакральні та цивільні. Такий уявний розподіл допоможе  краще зрозуміти місто над Смотричем.

НЕЗВОРУШНА ФОРТЕЦЯ З ОДИНАДЦЯТЬМА БАШТАМИ

Отже – фортифікації. У Старому місті їх можна зустріти просто на кожному кроці. Однією з найдосконаліших середньовічним оборонних систем Східної Європи можна вважати оборонно-гідротехнічні споруди Польської та Руської брам, що розміщені по обидва боки скелястого перешийка. Їх основними складовими частинами були укріплені кількома вежами в’їзні брами та шлюзи, що перетинали русло річки. В разі нападу ворогів спочатку перекривалися шлюзи Руської, а потім Польської брами, і каньйон повністю затоплювався водою. Цим виключалася можливість штурму острова з двох нижніх доріг.

Крім цих основних укріплень існувала система споруд, що складалася з башт та оборонних мурів, побудованих для захисту окремих ділянок міста. До оборони були пристосовані також деякі культові та цивільні споруди міста.

Мури та вежі Старої фортеці

Ключовим серед кам’янецьких фортифікацій був славнозвісний Старий замок – унікальна мурована фортеця з одинадцятьма баштами XIV-XVII ст.,  побудована на скелястому мисі біля вузького перешийка, через який вела давня головна дорога до міста. Перша значна розбудова замку почалась наприкінці XIV ст. ще за князів Коріатовичів та краківського воєводи Спитка Мельштинського.  У середині XV ст. замок було переплановано, старі башти модернізовано, закладено 10 нових (2 з них не збереглися). Друга реконструкція відбулася в середині XVI ст. під керівництвом військового інженера Іова Претфуса, який збудував дві башти – Нову західну та Нову Східну (над давнім колодязем, що зберігся донині).

На початку XVII ст., з появою далекобійної артилерії, військовий спеціаліст Теофіл Шомберг збудував перед західним фасадом замку кам’яно-земляні бастіони укріплення, що дістали назву Нової фортеці.

У XVIII – XIX ст. з півночі та півдня були прибудовані два бастіони, у внутрішньому дворі зведені корпуси казарм. Але незважаючи на численні реконструкції, замок являє собою єдиний архітектурний ансамбль. Доклались до цих реконструкцій англієць Арчібальд Гловер де Глейден та голландець Ян де Вітте.

Не менш цікавий – Замковий міст. Його умовно теж можна віднести до оборонних споруд, адже він виконує важливу гідротехнічну оборонну функцію та з’єднує замок із містом. Він мало нагадує міст, виглядає як суцільний кам’яний мур і, скоріше, сприймається як гребля. Першу згадку про Замковий міст знаходимо у XV ст., але прихильники дако-римської гіпотези виникнення Кам’янця вважають, що міст збудували у 2 ст.н.е. римляни.

Підсумовуючи екскурс по кам’янецьким фортифікаціям, підкреслимо – тривалий час могутні кам’янецькі укріплення були найпотужнішими у Європі та вражали не лише численних мандрівників, а й загарбників.

КОСТЕЛ З МІНАРЕТОМ ТА ДЕРЕВ’ЯНА ЦЕРКВА

Сакральне будівництво у Кам’янці-Подільському – це своєрідна архітектурна енциклопедія різних стилів та епох. Найдавнішим серед них історики вважають православний Воскресенський монастир, котрий існував на Руських фільварках у XII ст. Але, серед збережених культових пам’яток найстарішим є храм Св.Миколая, відомий також під назвою Благовіщенський. За відомими науковцям джерелами побудована в 1398 році на місці більш ранньої церкви XIII ст. Колись вона була головним храмом вірменської общини, але поступилась цим правом збудованому неподалік в XV-XVI ст. Миколаївському собору. Цей собор зберігся лише в руїнах (підірвали радянські безбожники у 1936 році), проте вціліла височезна його дзвіниця 1565 року, яка нагадує  потужну оборонну вежу.

Кафедральною церквою української общини в XVI-XVII ст. була церква Св.Трійці, яка, за переконанням деяких істориків, будувалася ще у XIV ст. при литовських князях Корятовичах. Цей храм теж знищили у радянські роки, проте на початку 2000 року на старих фундаментах він був відновлений з повним дотриманням давнього вигляду. До старіших православних храмів належить церква Петра і Павла – побудована 1580 року на вул. Татарській. Цікавою особливістю її є мурів та дзвіниці, пристосованої до оборони. Унікальна і цікава єдина із дерев’яних церков – Христовоздвиженська (1799 року) у глибині каньйону на березі Смотрича.

Христовоздвиженська церква 1799 року

У центральних кварталах міста розташований комплекс Домініканського монастиря – найдавнішого у місті, заснованого ще у XIV ст. й остаточно сформованого наступного століття  в стилі бароко (архітектор Ян де Вітте). Кафедральним був Петропавлівський костел, розташований в північно-західній частині Центральної площі. Храм, будівництво якого почалося ще у XV ст., має надзвичайне внутрішнє оздоблення: дерев’яне різьблення, розписи, вітражі, скульптури з каменю, орган. Костел протягом віків неодноразово добудовувалася, й одна з найцікавіших прибудов – 36-метровий мусульманський мінарет, що з’явився в кінці XVII ст. за часів турецького панування. Цікаво, що після відходу турків, поляки на честь перемоги християнської віри встановили на верхівці мінарету бронзову фігуру Діви Марії. Вхід до подвір’я Кафедрального костелу лежить через тріумфальну арку, яку збудовано 1781 року на честь приїзду польського короля Станіслава Августа, під нею, до речі, прийнято загадувати бажання – кажуть, що збуваються.

НАЙСТАРІША РАТУША, СЕМІНАРІЯ ТА МАГІСТРАТ

Пам’ятки цивільного будівництва у Кам’янці-Подільському представлені кількома монументальними спорудами, а також різноманітною житловою забудовою. Найдавнішим є Ратуша українсько-польського магістрату, посеред Центральної площі – Польського Ринку. Структура забудови ринку почала формуватися, очевидно, ще у давньоруські часи, поява ж міської ратуші припадає на середину або на другу половину XIV ст. Кам’янецька ратуша є найстарішою з тих, що збереглися на Україні.

Ще одна споруда, що прикрашає площу Польський Ринок – міський колодязь XVII ст. Його інша назва – Вірменський, тому. Що був видовбаний у суцільній скелі на глибину 55 м. на кошти вірменського купця Нарзеса. Проте, виявилося, що вода у ньому має гірко-солоний смак, отож пити її не можна.

Оригінальний водозлив, Руський магістрат ХVI ст.

На вул. П’ятницькій збереглася низка цікавих громадських та житлових будинків. Серед них – Руський магістрат XVI ст., який привертає увагу незвичайним залізним водозливом у вигляді дракона.  Поруч з цим будинком – двоповерхове приміщення духовної семінарії XVIIІ ст. У ній навчались майбутні класики української літератури С.Руданський і А.Свидницький.