(Українська) У Хмельницькому говорили про історію карбування подільських монет
Цікавий і пізнавальний екскурс в історію карбування та обігу монети на Поділлі в XIV столітті здійснив відомий в Україні та за кордоном дослідник, нумізмат Ростислав Саввов. Він виступив із захопливою науково-краєзнавчою лекцією у Музеї історії міста Хмельницького, куди завітали історики, краєзнавці, викладачі та студенти Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, зокрема, – майбутні історики на чолі із завідувачем кафедри суспільних дисциплін ХГПА Володимиром Островим.
За професією хмельничанин Ростислав Саввов – фахівець в галузі ядерних установок космічного базування, кандидат технічних наук, займався проблемами запуску космічних супутників на основі ядерних реакторів. Викладав у Хмельницькому національному університеті. А нумізматика свого часу стала його улюбленим хобі і цариною, де йому як досліднику вдалося зробити цікаві наукові відкриття, опублікувати низку наукових праць у вітчизняних та закордонних фахових часописах та зробити доповіді на всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях. Темою “Карбування монети в Подільському князівстві у XIV столітті” пан Ростислав займається вже не одне десятиліття, друкує наукові роботи у фахових українських та іноземних виданнях, виступає на конференціях.
У своїй надзвичайно змістовній, обґрунтованій, підкріпленій багатим фактажем та ілюстративним матеріалом, доповіді науковець познайомив аудиторію не лише з панорамним історичним європейським контекстом, у який було тісно вплетене Поділля в XIV столітті, а й розкрив нюанси економічної політики на теренах краю та деталі, пов`язані, власне, з карбуванням місцевої монети тодішніми володарями цих земель князями Коріятовичами – зокрема, та з обігом грошової маси в середній Європі загалом.
Розпочали краєзнавчу мандрівку з історії виникнення назви нашого краю – Поділля, котра позначена вже на більшості старовинних європейських карт XVI –XVII століть, і пов`язується з експансією у середині XIV століття на ці південно-східні землі, раніше контрольовані Золотою Ордою, – литовських князів, котрі й засновують Подільське князівство.
За версією Ростислава Саввова, назва «Поділля» замінила зафіксовану раніше в літописах назву «Пониззя», оскільки ця територія в середині XIV століття стала своєрідною буферною зоною між лісостепом, куди простяглися на той час володіння литовців, і степами, де кочували татарські орди.
Скориставшись глибокою внутрішньою політичною кризою в Золотій Орді, литовські князі після переможної битви на Синіх Водах 1362 року остаточно утверджуються на цих землях (як підкреслює літопис, «місцеві отамани зустрічали їх приязно») і починають в своїх грамотах називати край Поділлям, а себе – подільськими князями.
Досі не відомо, скільки – шестеро чи семеро князів – синів литовського князя Михайла Коріята – почергово, по двоє, ставали співправителями заснованого ними Подільського князівства. Зате достеменно відомо з їхніх грамот, що правили вони за формою дуумвірату: спільно, в парі, старший і наступний за віком брат, а в управлінні Поділлям князі опиралися переважно на місцевих бояр-русинів, як-то: Гринька Соколецького, Павла Ступича, Немирю Бакотського, Михайла Прочовича… Князі Коріятовичі поступово поширюють свій вплив на середнє Подніпров`я (після 1380-х років) до Черкас включно. Розбудовують свої подільські столиці: спершу Смотрич, згодом – Кам`янець, та укріплюють інші міста-фортеці: Межибіж, Теребовлю тощо.
В зовнішньополітичній діяльності подільські князі провадили самостійну, окремішню від великих литовських князів та польських королів, лінію, орієнтуючись на родинні зв`язки з угорськими королями та молдовськими воєводами, на південно-східних кордонах – обороняли свої землі від татар. Характерно, що, коли до влади в польському королівстві прийшов обраний королем 1386 року литовський князь Ягайло і йому складали ленні присяги усі литовські князі, то князі Коріятовичі цього не робили, оскільки вони були ленниками угорських князів.
Ознакою відносно самостійної політично-фінансової діяльності Подільського князівства було карбування власної монети. Цю монету згадано в документах литовських князів, зокрема, Вітовта, де маєтність оцінювалася в подільських копах (грошова лічильна одиниця). Саме на «подільські копи» рахувалися півгроші місцевого карбування – подільські півгроші. Одна така копа складала 30 подільських півгрошів. Ці згадки цікавили дослідників вже у XIX, та й у XX століттях, та оскільки самої монети не могли знайти, то висували припущення, що це була якась місцева лічильна одиниця, заснована на монеті львівського монетного двору – галицько-руському грошику, котрий тоді був в обігу на Поділлі. Та ось 2003 року в Дунаївцях Хмельницької області археолог, кастеолог Володимир Захар`єв віднайшов давню монету, яка при подальшому дослідженні науковцями Ростиславом Саввовим та Олегом Погорільцем якраз і виявилася отим загадковим подільським півгрошиком. Вона своїм виглядом відрізнялася від польських, литовських монет, а ще на ній виразно читався, наголошує Ростислав Саввов, напис латиною: «SMOTRIC».
Дослідження показали, що подібна монета була відома науковцям вже у XIX столітті, а її зображення навіть опубліковане в угорському науковому журналі у 1885 році. Але на той час її не змогли переконливо атрибутувати, себто визначити достовірність, автентичність.
Нині ж таких монет знайдено від 150 до 200. Сенсаційні знахідки у 2012-2017 роках монетних скарбів кінця XIV початку XV століть, у яких присутні подільські півгрошики, зокрема у селищі Смотрич (50 екземплярів), селі Черче (19 екземплярів), селі Стара Пісочна (1 екземпляр), селі Сатанівська Слобода (1 екземпляр), селі Черче (1 екземпляр) на Хмельниччині, в м. Немирові (1 екземпляр) на Вінниччині, ще кілька екземплярів – в м. Тернополі, в Івано-Франківській, Черкаській областях засвідчили про існування власного монетного двору, заснованого подільськими князями Коріятовичами.
За знахідками було виділено два типи цих монет: 1-й і 2-й, котрі відрізняються гербовим боком. На 1-му типі бачимо зображення Юрія Змієборця в центральному медальйоні, а навколо розміщений напис латиною – титулатура, на зворотному ж боці – продовжується титулатура в кільцевому написі, а в центральному медальйоні – герб угорських королів правлячої на той час династії Анжу, що й підкреслює той факт, що Коріятовичі були ленниками угорських королів. На 2-му типі монет також на лицьовому боці є зображення Юрія Змієборця, а на зворотному – елемент гербу Анжу – а саме, навершя цього гербу – коронована голова страуса (символ мудрості), який тримає підкову. На лицьовому боці монети першого типу – круговий напис латиною: «Монета Костянтина», на зворотному: «князя, дідича та господаря Смотрича». На 2-му типі – на лицьовому боці напис: «Монета Костянтина», а на зворотному: «князя, дідича та господаря Поділля». Символіка цих монет близька до монет Молдовського князівства, до угорських монет, монет польської королеви Ядвіги – дочки угорського короля Людовика, що ще раз підтверджує: володарі. Котрі карбували ці монети, визнавали ленну залежність від угорських королів.
Монети Подільського князівства, що карбувалися за правління князя Костянтина Коріятовича, мають досить високий художній і технічний рівень, биті вони на срібних кружках діаметром близько 18 міліметрів і вагою близько 1 грам. Для нанесення чіткого зображення використовувалися сталеві штемпелі, при виготовленні яких вживалися пуансони з елементами зображення, що часто повторювалися. Цю справу могли робити лише досвідчені майстри. Такими майстрами були представники вірменської діаспори, вихідці з вірменського Кілікійського царства, які почали в XIV столітті масово переселятися в Європу: Прикарпаття, Валахію, Галичину, Молдову, Поділля. Є документи, що підтверджують думку про те, що саме вірменські артілі майстрів карбували монети у Львові, в Молдовському князівстві. А оскільки подільський півгрошик стилістично дуже близький, приміром, до молдовських монет тієї доби, то можна припустити, що карбували їх майстри однієї й тієї ж ремісничої школи.
Подільський грошик як монета, зазначив Р. Саввов, виконував, перш за все, декларативну роль, утверджуючи в написах, емблемах монетного суверена. І, в той же час, надавав подільському князеві можливість економічного зиску, адже карбувати такі затребувані у той час монети було вигідною справою.
Дослідник проаналізував також подібність символіки подільського півгрошика та печаток на грамотах подільських князів. Крім того, Ростислав Саввов розкрив тему обігу на землях Подільського князівства та сусідніх з ним територій у вказаний період такої валюти як галицько-руський грошик, подільський денарій князя Федора Коріятовича, празький гріш, котрий став для європейців своєрідним еталоном карбованої монети, золотоординський дирхем, литовський денарій. Зацікавив слухачів своєю версією карбування загадкової монети – подільського денарія князя Федора Коріятовича, про протистояння котрого владі великого литовського князя Вітовта, який поклав собі будь-що приборкати непокірливих подільських князів, можна написати пригодницький історичний роман: зі шпигунами, зрадниками, погонями, підкупом й кривавою боротьбою за владу… Якраз цій історії – одноразовому карбуванню серії подільських динаріїв князя Федора Коріятовича для проплати київським союзникам у боротьбі проти князя Вітовта – присвячене нове дослідження нумізмата Ростислава Саввова.
Студенти – майбутні історики отримали чудову нагоду – поспілкуватися з паном Ростиславом та археологом Володимиром Захар`євим, котрий одним з перших віднайшов подільський півгрошик і завдяки знахідкам котрого в музеї історії міста Хмельницького є чудова колекція археології старого Плоскирова-Проскурова XVIII-XIX століть.
