(Українська) Село Голосків на Хмельниччині
Село Голосків розташоване на берегах річки Смотрич за 7 км у північному напрямку від м. Кам’янця-Подільського на Хмельниччині. На північній околиці села річка Безіменна впадає у річку Смотрич. Голосків, знане, в першу чергу, садибним маєтком та парком, має давню історію, тут навіть виявлено знаряддя праці трипільської культури та поховання доби ранньої бронзи (III тисячоліття до н.е.).
Можливе походження назви «Голосків» походить від слів «голі скелі», оскільки село з обох боків затиснуте скелястими берегами річки Смотрич, позбавленими рослинності.
Вперше Голосків зустрічається в історичних документах у 1460 році у списку сіл, із яких польський король Казимир ІV Ягелончик дозволив брати десятину на користь кам’янецьких католиків єпископів. На той період село входило до Кам’янецького староства. У ХVІ ст. Голосків був невеликим поселенням. У 1615 р. орендатором Голоскова, поділеного на новий і старий, був Краушовський зі своєю дружиною. У 1629 р. Голосків перебував в орендному володінні у шляхтича Б. Грушевського, котрий тут проживав до 1633 р. і збудував на лівому березі Смотрича невелику дерев’яну фортецю для охорони південних кордонів Речі Посполитої. 1672-1699 роки – Поділля, зокрема Кам’янець і навколишні села перебувають під владою Османської імперії. З 1699 року Поділля знову переходить до Польщі. До 1793 року, землями Летичівського, Городоцького та Кам’янецького староств, у тому числі і Голосковом, володіли генерали Подільської землі князі Август-Олександр і син його Адам-Казимир Чарторийські. У 1793 році Правобережна Україна та в її складі Поділля були приєднані до Росії.
Після другого поділу Польщі Кам’янецьке староство із 12 селами, серед яких знаходився Голосків, було подаровано таємному раднику і члену колегії закордонних справ Аркадію Івановичу Моркову (1747-1827р.р.). «При імператорі Павлі в 1800р. він проживав у своїх маєтках вигнаний і засланий. Поляки вважали його головним винуватцем розпаду Польщі і старались виявляти йому всіляку зневагу. Колишній Подільський військовий губернатор граф Гудович також відносився до нього зверхньо» – пише у книзі «Місто Кам’янець-Подільський. Історичний опис» краєзнавець Ю.Сіцінський.
Досліджуючи історію села Голосків, історик Олександр Щур у монографії «Голосків (село на Поділлі: історія і сучасність)» зазначає, що з іменем землевласника Моркова тісно пов’язане ім’я відомого українського і російського художника Василя Тропініна, який тут бував. Художник-кріпак жив і працював на Поділлі. У ці часи митець створив портрети подолян селян-кріпаків: «Дівчина з Поділля», «Українець», «Молодий український селянин», «Весілля в селі Кукавка» та припускають – і портрет відважного селянського ватажка на Поділлі Устима Кармалюка. Слід зазначити, що історик допустився невеликої помилки щодо однієї літери у прізвищі власника – не Марков, а Морков, про що є підтвердження в архівній справі у Державному архіві Хмельницькому області.
З наближенням старості у 1824 році граф А. І .Морков за духовним заповітом усі свої маєтки переписав дочці Варварі Голіциній. Ю. Сіцінський подає інформацію, що після смерті графа Моркова в 1827 році майже всі його маєтки належали спадкоємцям його брата: п. Морковим, Римським-Корсаковим, Несвітаєвим, кн. Оболенським і кн. Хілковим. Відомо, що В. Голіцина у 1835р., у свою чергу, передала спадок батька своїм сину та чоловіку. Після їхньої смерті (1847р.) всі маєтності покійного графа разом із боргами дістались по боковій лінії рідним його брата і їхнім нащадкам. І у 1865 році землі Аркадія Моркова були розподілені між родичами, а голосківські стали належати дійсному статському раднику Миколі Володимировичу Римському-Корсакову (12.02.1835 –18.03.1900). У володіння чиновнику перейшло 1329 десятин землі, у тому числі 201 десятина лісу. Жителів у цей період в Голоскові нараховувалось 1038 людей. Новий власник села доручив Івану Раковичу управляти і розпоряджатись його маєтками на Поділлі, зокрема в Голоскові.
М. В. Римський-Корсаков, окрім того, що був родичем російського композитора, диригента, письменника, члена «Могутньої кучки» Миколи Андрійовича Римського-Корсакова, ще й був визначним діячем нашого краю. Проживаючи з 1870 р. до 1900 року в Голоскові, він став одним із засновників Подільського єпархіального історико-статистичного Комітету, входив до складу його правління.
«М.В. Римський-Корсаков здійснював значну краєзнавчу роботу: допомагав організовувати написання нарисів про міста і села губернії, збирати в церковно-історичному й статистичному відношенні відомості про Подільську єпархію. Крім цього він був членом Облікового комітету при Кам’янець-Подільському відділенні Державного банку, очолював Кам’янець-Подільський Окружний суд, входив до складу Подільського губернського комітету, був представником маєткового землеволодіння, мировим суддею на з’їзді мирових суддів губернії та інше…» – пише історик Олександр Щур.
Одразу після отримання спадку Микола Римський-Корсаков на найвищому пагорбі села розпочав будівництво маєтку. За легендою, прототипом садиби стала стіна Зимового палацу в Петербурзі, за що господар повинен був відплачувати щорічними поклонами царю.
Садиба оточена парком площею 12,7 га, що є пам’яткою садово-паркового мистецтва. Голосківський парк був заснований наприкінці XIX ст., статус надано 1972 року, рішення ОВК від 12.12.1972 р. № 462.
Він нараховує 34 породи, в тому числі: сосна кримська, сосна звичайна, сосна Веймутова, бук, каштан, катальпа, бархат амурський та ін. Входить до складу національного природного парку «Подільські Товтри». Наразі частина парку (9 га) належить Кам’янець-Подільському педагогічному університету, а 3,7 га — Голосківській середній школі.
На околиці парку знаходиться кам’яна споруда, що імовірно, була каплицею. А неподалік від таємничої будівлі збереглися 2 кам’яні скульптури левів.
За матеріалами wikipedia.org, discover.ua, castles.com.ua, niazkamenec.org.ua
Фото
