Національний природний парк «Подільські товтри»

Національний природний парк «Подільські товтри» створений 1996 року на землях Кам’янець-Подільського, Городоцького та Чемеровецького  районів. Він займає 261,32 га і є одним з найбільших національних парків Європи. Його площа становить 12,5% території Хмельниччини.

Природно-географічною основою парку є Товтрова гряда (Медобори) – унікальне геологічне утворення, яке немає аналогів у світі. За походженням Товтрова гряда є давнім бар’єрним рифом, сформованим вздовж берегової лінії неглибокого і теплого моря близько 25-14 млн років тому. Цей риф утворений не коралами, як більшість бар’єрних рифів світу, а вапняками із рештків вапнякових водоростей, молюсків  та інших організмів тортонської і сарматської епох.

Товтрова гряда – не єдине унікальне геологічне утворення території національного парку. Територія Придністров’я густо розчленована глибокими каньйоноподібними долинами лівих притоків Дністра. Вони мають глибину до 100 м, круті схили і вузьке дно. Вивітрені й розмиті вапняки, які відслонюються на схилах долин,  виглядають дуже живописно.

Прямовисні стіни силурійських відкладів є єдиними на Східно-Європейській платформі виходами силурійських порід на поверхню. Не менший геологічний інтерес становлять виходи верхньокембрійських вендських відкладів, які спостерігаються річками Калюс, Ушиця, Тернава та Студениця.

Товтрова гряда, що подекуди сягає висот 350-400 м, прикриває Придністров’я від північних і північно-східних вітрів і формує теплий клімат, наближений до субтропічного.

У доісторичні часи Товтрова гряда не зазнала впливу материкового зледеніння, що сприяло збереженню на цій території багатої теплолюбної флори. Тут висока концентрація ендеміків і реліктів, велика різноманітність видів та угруповань.

Рослинність представлена лісовими угрупованнями бука лісового, ясеня, дуба звичайного; степовими – осоки низької, ковили пірчастої, сеслерії Гейфлера, мигдалю степового; кальцелюбними угрупованнями, де поширені астрагал монпелійський, цибуля подільська, очиток їдкий.

У межах парку зростає 1543 види вищих судинних рослин (в т.ч. близько 30 ендемічних та 40 реліктових видів), до Червоної книги України занесено 76 видів рослин.

Фауна хребетних тварин парку налічує 366 видів, 80 з них занесені до Червоної книги України. Ссавців налічують 71 вид, птахів – 223, плазунів – 10, земноводних – 11, риб – 51.  Багато видів на території парку підлягають охороні за Бернською конвенцією.

Завдяки  великій кількості підземель різного походження тут мешкає 17 видів червонокнижних рукокрилих ссавців. Вони формують великі зимувальні колонії, які налічують по кілька сот особин. Окремі підземні сховища мають важливе  значення для збереження кажанів на європейському континенті.

Птахи – найчисельніша група хребетних тварин, їх тут налічується понад 200 видів. Серед рідкісних видів – пугач, сова болотяна, шуліка чорний.

Характерними червонокнижними представниками парку є жук-олень, вусач мускусний, подалірій, махаон, ксилокопа звичайна. Рідкісна герпетофауна парку представлена кумкою жовточеревою, ящіркою зеленою, мідянкою. Поширені також тритон звичайний та тритон гребінчастий, ропуха зелена, ящірка живородяща, веретільниця ламка і черепаха болотяна.

До Європейського червоного списку включені: нічниця ставкова, вухань бурий, вовчок ліщиновий, видра річкова, вовк, деркач, вусач великий дубовий західний, слимак виноградний; до списків Бернської конвенції – підковоніс малий, нічниця велика, пірникоза мала, боривітер звичайний, сова вухата, бджолоїдка звичайна, дятел великий, квакша звичайна, тритон гребінчастий та ряд інших.

В  складі парку 130 природоохоронних об’єктів. Подільські Товтри і Дністровський каньйон входять до сімки природних чудес України.

Дністер

БАКОТСЬКА ЗАТОКА – водно-болотне угіддя міжнародного значення національного природного парку «Подільські Товтри», знаходиться біля сіл Гораївка та Колодіївка, за 50 км на південний схід від  Кам’янця-Подільського. Його площа – 1590 га.

Бакотська затока розташована в каньйоні р. Дністер, утворилася в 1976 році після затоплення низинної ділянки річки при створенні Дністровського водосховища.

Згори затока виглядає як вигнута підкова, яка розміщена на півночі від русла річки Дністер. Більшість її схилів заліснені. Береги затоки стрімкі, місцями скелясті, прибережна смуга вкрита галькою та щебенем.

Геологічні розрізи в Бакотській затоці прослідковуються в основному долинами річок, струмків та на польових дорогах. Нижня частина розрізу починається верхньосилурійськими породами. Вище залягають потужні крейдові відклади сеноманського ярусу з глауконітового піску, кремнію, гальки, вапняку та сланців. Ще вище –  породи неогенової епохи, утворені жовтим, світло-жовтим, іноді сірим вапняком.

Над затокою і Дністром височить 130-ти метрова Біла гора, утворена твердими силурійськими вапняками. Білу гору вінчає химерна скеля «Кам’яна голова», яка нагадує людську голову.  Скелі, що оточують затоку, сформували тут особливий субтропічний мікроклімат.

Біла гора над Бакотською затокою

Глибина Бакотської затоки становить 34 м, ширина – 1700. У повінь вода може підніматись на 6 м, але не виходить з берегів Дністровського каньйону. У затоку впадають невеликі струмки та джерела з навколишніх вапнякових скель.

Ця територія відіграє особливо важливу роль у збереженні хижих птахів і нересті риб, забезпечує тривале перебування під час весняних і осінніх міграцій птахів водно-болотного комплексу.

Прибережно-водна рослинність представлена широко поширеними рогозами вузьколистим і широколистим, осокою гострою, підмаренником болотним, чистецем болотним, м’ятою водяною, ситнягом болотним. Для дельтової  ділянки угіддя характерні рідкісні угруповання стрілолиста стрілолистого, занесені до Зеленої книги України.

На схилах Бакотської ростуть рідкісні види степових трав: шиверекія подільська, астрагал монпелійський, горицвіт весняний, зіноваті біла, блоцького і подільська, ковили волосиста та пірчаста, сони великий і чорніючий, тонконіг різнобарвний.

Сон чорніючий

Багато видів фауни, що мешкають у Бакотській затоці, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку, Додатків Боннської та Вашингтонської  конвенцій, а також національної Червоної книги України. На території Угіддя під час весняних і осінніх міграцій та взимку чи у гніздовий період перебувають: гагара червоношия, лелека білий, чепура велика, крижень, гуска мала, попелюх, чернь чубата, підсоколик малий, коловодник болотяний, бджолоїдка, лелека чорний, чернь морська , гоголь , яструб великий, яструб малий, канюк звичайний, зимняк, змієїд, лунь польовий, сапсан, боривітер звичайний, підсоколик великий, кібчик, шуліка чорний, скопа, деркач, журавель сірий, чайка, пугач, сорокопуд сірий.

Під водами Дністровського водосховища залишилося старовинне місто Бакота, ім’я якого носить затока, що в перекладі з давньоруської означає «бажане, чудове місце». Бакота була стародавньою столицею Пониззя – так у XIII-XIV ст. називали цю область між Дністром і  Південним Бугом.

На висоті близько 70 м південно-західного прямовисного схилу Білої гори, у лісовому урочищі знаходяться руїни скельно-печерного монастиря. Він споруджений ще у XI-XIII ст. першими християнами на мiсцi язичницького святилища. В одній з печер поблизу монастиря є залишки жертовного місця доби бронзи – II тис. до. н.е.

Шлях до Бакотського монастиря

Печери заглиблені в товщу гори на 7-9 м; загальна площа монастиря – близько 760 м². Основні його споруди складаються з трьох печер і ніші висотою близько 2,5 м, розміщених в два яруси. Одна з них, найбільша, служить і тепер за церкву. Це місце відоме ще й своїми чистими джерелами. Кажуть, тутешня вода має лікувальні властивості.

Історія монастиря  трагічна. Проіснувавши близько 300 років, він був зруйнований татарами, а згодом повністю похований під великим гірським обвалом, що стався в пізньому середньовіччі. У кінці ХІХ ст. частина обвалу була розкопана археологами і монастир відновив свою діяльність. У роки радянської влади його кілька разів нищили.

За незалежної України на території Бакотського монастиря відродилось Свято Маковія 14 серпня. У печерній церкві є багато рушників та ікон різних конфесій.  Останніми роками Бакота стала місцем проведення духовних практик і ритуалів послідовників численних релігійних течій. Це популярний туристичний об’єкт та зручне місце відпочинку.

На сьогодні Бакотський скельно-печерний Михайлівський монастир –  найбільший і найкраще збережений з усіх печерних монастирів Подністров’я. Він становить загальнонаціональну цінність. Поєднання природної краси ландшафтів, таємничої історії та цілющих ластивостей робить цей куточок подільської землі справжньою перлиною.

ПОНИЗЗЯ РІЧКИ СМОТРИЧ – водно-болотне угіддя міжнародного значення національного природного парку «Подільські Товтри, яке знаходиться між селами Цибулівка та Устя Кам’янець-Подільського району, за 15 км на південь від м. Кам’янець-Подільський. Площа – 1480 га.

Угіддя є поєднанням каньйону і дельти річки Смотрич перед її впадінням у Дністер. Каньйон Смотрича – унікальне геологічне утворенням великої наукової та естетичної цінності. Схили річки утворюють прямовисні стінки – до 80 м висотою, а також скелі-останці («Голова велетня», «Голова витязя»). В пригирловій частині річки відслонюються древні утворення: венду, кембрію, ордовику. Завдяки добрій відслоненості та різноманітності викопних органічних залишків цей подільський розріз венду й нижнього палеозою у пригирловій ділянці Смотрицького каньйону має світове значення.

У нижній частині русла Смотрич утворює надзвичайно звивисті ділянки – меандри. В місцях перетину Товтрової гряди вони дуже мальовничі.

Заплава річки подекуди звужується до 20-50 м, а в районі дельти розширюється до 600 м. Під час повеней річка, в районі дельти, виходить за межі заплави. А під час максимального наповнення Дністровського водосховища дністровська вода у зворотньому напрямку надходить у Смотрич.

Скельні береги каньйону створюють гарні умови для гніздування хижих птахів, а заплавна ділянка – для відтворення видів птахів водно-болотяного комплексу і нересту багатьох видів риб.

Серед типової флори та рослинності зустрічаються угрупування стрілолиста стрілолистого та осоки низької, які занесені до Зеленої книги України. Тут можна зустріти і червонокнижних тварин:  яструбів – великого і малого, канюка звичайного, кібчика, боривітера звичайного, деркача, ластівки – берегової і сільської, плиски білої.   У періоди міграції тут зупиняються гагара чорношия, підсоколики – малий і великий, крижень.

Зустрічаються тут і рідкісні види кажанів: нічниця велика, нічниця водяна та нічниця ставкова та риб: вирезуб, підуст, гірчак, сом, бичок-бабка. В річці активно нереститься щука, карась, окунь.

СМОТРИЦЬКИЙ КАНЬЙОН – геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення між селами Голосків та Зубрівка Кам’янець-Подільського району (проходить через м. Кам’янець-Подільський). Протяжність – 9 км, площа – 80 га.

Каньйон на річці Смотрич

Смотрицький каньйон являє собою глибоку вузьку долину р. Смотрич (ліва притока Дністра) з унікальними виходами силурійських вапняків, відслонення яких утворюють прямовисні стінки (до 50 м) на обох берегах річки.

У Кам’янці-Подільському Смотрицький каньйон є єдиним культурним ландшафтом такого типу Західної та Центрально-Східної Європи. Тут річка Смотрич утворила меандрову петлю та скелястий півострів площею 121 га, який став основою для заснування стародавнього міста. Саме в Кам’янці-Подільському спостерігається гармонійне поєднання унікальних історико-архітектурних, геологічних і ботанічних об’єктів. Недарма місто називають «квіткою на камені».

Ця місцина характеризується дуже багатою викопною фауною давнього силурійського моря, яке тут було 440 млн років тому. Найчастіше  трапляються корали, мшанки, граптоліти, скам’янілі губки, рештки брахіопод, трилобітів і ракоскорпіонів.

В окремих місцях каньйону від вивітрювання гірських порід утворилися геоморфологічні об’єкти – останці та скельні утвори. Так у Кам’янці-Подільському можна побачити «Голову римського воїна», карстовий міст «Райську браму», поблизу села Цибулівка – «Сову».

Рослинний світ каньйлону включає 411 видів. Тут зростають види, занесені до Червоної книги України: астрагал монпелійський, зіноваті – біла, подільська і Пачоського, ковили – волосиста і пірчаста, молочай волинський, рутвиця смердюча, сон великий і чорніючий, горицвіт весняний, тонконіг різнобарвний, фіалка біла, ясенець білий, шиверекія подільська. На кам’яних стінах, мурах і скелях зростають папороті, а навесні їх жовтим цвітом щедро вкриває ауринія скельна.

Серед фауни – багато видів, які охороняються на міжнародному, національному та регіональному рівні. Зокрема, комахи – махаон, подалірій, поліксена, райдужниця велика, стрічкарка тополева, земноводне – ящірка зелена.   В каньйоні гніздяться близько 100 видів птахів, найчисельнішим хижим птахом є боривітер звичайний. Серед хижих ссавців поширені куна кам’яна та ласиця, рідкісний – тхір чорний. Є тут і кілька видів кажанів.   У водах Смотрича закон охороняє видру річкову та черепаху болотяну.

З кам’яних схилів каньйону витікають струмки джерельних вод; є постійні та сезонні водоспади, серед яких виділяється водопад з т.з. Гунських криниць, що постійно витікає біля Новопланівського мосту.

Через Смотрицький каньйон перекинуто кілька мостів, серед яких – найвищий міст України «Стрімка лань» (54 м). Пролітати під ним на повітряній кулі дуже полюбляють повітроплавці. А любителі гострих відчуттів стрибають з мосту на спеціальному тросі.

Китайгородське відслонення – геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення на південно-західній околиці с. Китайгород Кам’янець-Подільського району. Площа – 60 га.

Китайгородське відслонення

Тут представлені унікальні геологічні відкладення, які утворюють прямовисні стінки висотою до 100 м на лівому березі р. Тернава (ліва притока Дністра) загальною довжиною близько 1,2 км.  До геологічної пам’ятки веде стара вимощена дорога, що є залишком  середньовічної магістралі, яку наші предки називали Чумацьким шляхом.

Залишки Чумацького шляху у Китайгороді

Китайгородська стінка – єдиний в межах Східно-Європейської платформи міжнародний еталон вендських відкладень протерозойської ери та один з найповніших в світі розрізів відкладень силуру і девону палеозойської ери.  Вік відкладень становить  400-600 млн. років, вони містять численні рештки викопних рослин і тварин (корали, раки, панцирні риби).

На кам’янистих крутосхилах ростуть шиверекія подільська – релікт світового значення; ковила волосиста та сон чорніючий, що входять до Червоної книги України. Також тут багато лікарських і медоносних рослин.

Над урвищем розташований костел Пресвятої Діви Марії (1772-1776 рр.), збудований у стилі пізнього ренесансу з елементами бароко. За ним – руїни панського маєтку Андрія Потоцького. На території Китайгороду виявлено залишки поселень доби трипільської культури і давньоруських часів.

ПЕЧЕРА АТЛАНТИДА – геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, відкрита в 1969 р. на південно-східній околиці с. Завалля Кам’янець-Подільського району. Її площа  становить 10 га, протяжність – понад 2,5 км.

Печера розташована у верхній частині лівого схилу долини річки Збруч (ліва притока Дністра). Вхід  у печеру розташований на висоті близько 8 м від поверхні.

Атлантида – горизонтальна гіпсова печера, що відноситься до карстових утворень лабіринтового типу. Вона є однією з найкрасивіших карстових печер світу.

Печера  розташована у 25-метровій товщі гіпсово-ангідридних порід потужністю до 45 метрів. Має чітко виражену триповерхову будову: нижній (перший) поверх представлений високими та широкими галереями, другий – звуженими до 1–1,5 м порожнинами, третій – двома невеликими ходами заввишки до 5 м. На перетині галерей першого і другого поверхів відкрито близько 100 залів («Зал радості», «Динамо», «Глобус», «Пасхальний», «Соборності» та інші), окремі – досить великі.  Поверхи з’єднуються еліпсовидними покрученими ходами і високими галереями. Коридори переходять у вузькі лази, переплетіння ходів утворюють складні лабіринти, є чимало тупиків.

За величезне розмаїття розмірів, форм і кольорів кристалів печеру Атлантиду називають природним мінералогічним музеєм. Розміри гіпсових кристалів сягають від декількох міліметрів до 1,7 м. За формою вони нагадують листки, виноградні грона, квіти, різнобарвні святкові гірлянди, міфічні створіння. При освітленні кристали виграють усіма барвами і створюють казкове враження.

Останніми роками в печері відкрито нові великі зали – «Соборності» та «Пасхальний», а також знайдені унікальні залишки  доісторичного печерного ведмедя.

В Атлантиді – стабільний мікроклімат –  круглий рік тут тримається температура в межах +12,0°С. Відносна вологість становить 99-100 %.

Печера має велике наукове, геологічне, природоохоронне, пізнавально-екскурсійне, оздоровче та естетичне значення. Відвідування її можна лиш у супроводі інструктора.

КАРМАЛЮКОВА ГОРА – ландшафтний заказник загальнодержавного значення між селами Маків Дунаєвецького району та Колубаївцями Кам’янець-Подільського району. Площа – 765 га.

Заказник представлений групою заліснених товтр лівого берега р. Мукші (притока  Дністра), які утворюють мальовничий гірський ландшафт. Товтра Кармалюкова гора піднімається над поверхнею на 60 м і з двох боків огинається річкою. Рослинні угруповання товтр – типова подільська діброва з багатим підліском, особливу наукову цінність становлять клокичка периста та берека (занесені до Червоної книги України), рідкісні в області дуб скельний, вовчі ягоди звичайні та ялівець звичайний. Серед багатого різнотрав’я теж є червонокнижні види: булатка великоквіткова, гніздівка звичайна, коручка чемерниковидна, лілія лісова, любка дволиста, підсніжник звичайний.

Західний та піденно-західний схили товтр мають круті, майже прямовисні урвища, які досягають в окремих місцях понад 10 м. Внизу, біля основи розташовані округлі валуни, вкриті  мохами і папоротями, серед яких – немало рідкісних.

На території заказника є пам’ятка архітектури. Знак у вигляді чавунної стели засвідчує, що у IV-V ст. до н.е. тут існувало скіфське укріплення, а у VIІ-VІІІ ст. – слов’янське городище.

Назва гори пов’язана з іменем народного героя Устима Кармалюка, який, за переказами, переховувався у печері на її вершині.

КНЯЖПІЛЬСЬКИЙ ЗАКАЗНИК – ландшафтний заказник загальнодержавного значення біля с. Княжпіль Кам’янець-Подільського району. Площа – 821 га.

Тут охороняється еталонна подільська діброва Товтр природного походження лісового урочища «Княжпільська лісова дача». Серед рослин зустрічаються  буки, дуби сосни віком до 150 років. Є також кілька червонокнижних видів дерев і трав.

Виявлено місця проживання тварин, занесених до Бернської конвенції та Європейського Червоного списку: білки звичайної, їжака звичайного, кабана дикого, куниці лісової, ящірки зеленої.

У вапнякових породах на крутих схилах  товар є гроти і печери. У верхній частині лівого схилу р. Гниловодка (права притока Тернави) над кронами дерев височить 15-тиметрова мальовнича вапнякова скеля «Сокіл» – ровесниця середнього міоцену (14 млн.років).  У профіль вона нагадує голову сокола – звідси й назва.

СОВИНИЙ ЯР – ландшафтний заказник загальнодержавного значення між селами Вихватівці, Крушанівка та Патринці Кам’янець-Подільського району. Площа – 827,0 га.

Совиний яр

Тут охороняється природний комплекс заліснених каньйоноподібних схилів долини р. Студениця (лівої притоки Дністра) з чагарниками і степовими діялнками.

Прямовисні стінки відслонень каньйону (близько 100 м висоти) утворені кварцовими пісками, пісковиками та силурійськими вапняками віком 420-440 млн. р., які беруть участь у формуванні Товтр. Зустрічаються породи кремнію. Серед скель заказника є карстові печери «Темник» та «Молочний камінь» (з-під каменя тече вода білого кольору), джерело води «Сова криниця».

Серед дерев превалюють дубово-грабові насадження, є трохи липи, ясеня, клена, черешні та поодинокі берека і дуб скельний. В підліску – бруслина бородавчаста, калина гордовита, ліщина, а також клокичка периста і бруслина карликова, які занесені до Червоної книги України. Лісове різнотрав’я багате на червонокнижні види.

На вапнякових відслоненнях і скелях зростають глід, шипшина, барбарис, терен, кизил, а також деякі рослини з Червоної книги України.

Фауна заказника представлена пугачем, орланом білохвостом, сапсаном, кількома видами сов (звідки назва урочища), а також козулями, кабанами, зайцями.

За велику наукову цінність і красу ландшафту територію заказника називають подільською Швейцарією.

ТОВТРА САМОВИТА – ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення на північному заході с. Залуччя Чемеровецького району. Площа 15 га.

Законом охороняється степова та лучно-степова рослинність незаліснених бічних товтр, які розташовані серед сільськогосподарських угідь і віддалені одна від одної на 200-300 м. Товтра “Самовита” (3,83 га) знаходиться за 2 км від головної Товтрової гряди і має висоту близько 35 м.  Товтра «Самовита» – єдина в Хмельницькій області збережена в первісному стані безліса товтра зі степовою і наскельною рослинністю.

Відслонення вапняків суцільним килимом вкриває молодило руське, серед якого зростають ауринія скельна, очиток їдкий, герань Роберта, цибуля подільська, цибуля гірська, роговик польовий. Каміння товтри вкрите лишайником пармелією золотистою.

Раритетна флора представлена кількома видами, занесеними до Червоних книг України та світу. Серед них –  зіновать Блоцького, аспленій чорний, астрагал монпелійський, зіновать біла, зіновать подільська, сон великий, сон широколистий, сон чорніючий, зіновать біла, ковили – волосиста і пірчаста, рутвиця смердюча, ясенець білий.

Збереженості товтри сприяли розташування серед посівів (тому трави не випасаються), а також обнесення її глибоким ровом і надання статусу заповідника.

ІВАХНОВЕЦЬКИЙ – ландшафтний заказник загальнодержавного значення, розташований на території національного природного парку «Подільські Товтри». Знаходиться поблизу с. Івахнівці Чемеровецького району. Площа – 155 гектарів.

Івахновецький заказник

До складу заказника входять товтри «Коломийка», «Рублиха», «Середня», «Панська», «Неможна», «Високі камені», «Баба», «Соколиха», «Ян», «Валів п’єц», «Сасиха», «Куциха», «Козачкова пасіка».

На цих товарах переважає степова, лучно-степова і наскельна рослинність. Серед рослин Червоної книги України виявлені: горицвіт весняний, зіновать біла, ковила волосиста, лещиця дністровська, сон чорніючий та інші, а також рідкісні для області вишня степова, волошка Маршалла, гіацинти блідий, молодило руське, первоцвіт весняний, сон широколистий, цибуля подільська, мінуарція дністровська.

На території заказника зареєстровано 35 видів птахів, які підлягають охороні, з них червонокнижними є змієїд, сорокопуд сірий.

МИХАЙЛІВСЬКИЙ ПАРК – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, знаходиться у с. Михайлівка Дунаєвецького району. Його площа – 15,0 гектарів.

Парк закладений в середині ХІХ ст.. навколо перебудованого у палац оборонного замку (1720 р.) родини польських поміщиків Маковецьких. Багато років представники родини брали активну участь в управлінні державними справами як у межах польської держави, так і на Поділлі. У архівах бібліотеки михайлівського помістя працював відомий польський письменник Генріх Сенкевич, добираючи матеріали до трилогії «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський». Останній власник – Стефан Маковецький – відомий вчений-ботанік зібрав одну з найбільших в Україні колекцій рослин (в т.ч. орхідних, цитрусових, юк, бананів та інших екзотичних дерев, кущів і трав). У роки громадянської війни помістя було розгромлено; палац, оранжерея і господарські будівлі зруйновані.

Автошляхом парк розділений на дві частини. Ближня (східна) є основною, саме тут знаходяться руїни панських будівель (залишки конюшні), оригінальний кам’яний грот з джерельною водою та озерцем «Іспекті», ставок площею 2,5 га з острівцем, цінні дерева. В дальній (західній) частині парку на крутому схилі (0,5 га) зростають насадження сосни чорної і ялівцю звичайного.