(Українська) Про затоплене село Теремці на Хмельниччині

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Теремці — старе поселення, яке розташовувалося при впадінні річки Рудки в Дністер, неподалік від Бакоти, належало до Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. У 1981 році затоплене водами Дністровського водосховища. Нині село виключене з реєстру населених пунктів України, як і Бакота, Лука-Врублівецька та Студениця, які теж були придністровськими перлинами. 

Теремці засновані, ймовірно, в XIII-XIV ст. Село згадується як «Потеремче» у грамоті 8 березня (старим стилем) 1442 року у володіннях Бакотських шляхтича Христина зі Щуковець, якому король Володислав записує 1200 гривень. У 1665 році Теремці належали Потоцьким. У 1730 році тут була збудована церква святої Параски. Церква була дерев’яною на мурованому фундаменті. У 1795 році цариця Катерина віддала Теремці волинському губернатору Шереметьєву.

Теремецька гора – місце терема, тобто літньої резиденції бакотських феодалів. За Теремцями був простежений вал. На верху сусідньої гори були оброблені блоки каменю – залишки давнього муру. Біля гори Теремець були залишки давнього цвинтаря і печера.

На схилах Теремецької гори, звернутих до струмка — поселення Трипільської культури. У шарі чорнозему виявлені уламки трипільської кераміки, кременеві відщепи, кременева сокира. В урочищі Веприк, що на південному сході від Теремців, знайдено бронзові вудила передскіфського часу ІХ-VIIІ століття до нашої ери.

Заходячись по сусідству з Бакотою – древньою столицею пониззя, Теремці, ймовірно, були пригородом цієї столиці. Допускають, що тут були княжі тереми, від чого село і отримало таку назву.

Село було центром сільської Ради, розташоване вздовж притоки Дністра — річки Рудки, за 55 км від райцентру і залізничної станції Кам’янець-Подільський. Населення — 649 осіб. Сільраді підпорядковувалися села Бакота і Студениця.

У Теремцях знаходився 3-й відділок місцевого радгоспу ім. Орджонікідзе, центральна садиба якого була розташована в Старій Ушиці. Бригада спеціалізувалася на вирощуванні лікарських рослин. Діяла початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт.

Бакота в XIII ст. була адміністративним центром Пониззя, яке входило до складу Галицько-Волинського князівства. Перша літописна згадка про неї стосується до 1240 року. Теремці і Студениця вперше згадуються в історичних документах 1388 року.

В 1431 році жителі Бакоти, Студениці і Теремців повстали проти польсько-шляхетського панування, оголосивши себе вільними від всяких обов’язків щодо феодалів. Вони брали також участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Северина Наливайка, у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр., у гайдамацькому русі першої половини XVIII століття.

На території Бакоти і Студениці виявлено поселення доби пізнього палеоліту і неоліту, досліджено слов’янські поселення черняхівської культури (II—VI ст. н. е.), VII—IX століть та давньоруських часів, а також залишки городища і скельного православного монастиря XII— XIII століть.

У 1981 році Теремці затоплені водами Дністровського водосховища.

За матеріалами фейсбук сторінки Туристична Україна. Відома та невідома Україна. та Вікіпедія.