(Українська) Власник історичного будинку на Хмельниччині пояснив, чому пофарбував стіну в яскравий колір (ФОТО, ВІДЕО)
Фарбування частини одного з історичних будинків у селищі Антоніни у Хмельницькому районі у соцмережах обговорюють другий місяць. На початку лютого під викладеним фото зібралося чимало різноманітних думок щодо побаченого. Власник будівлі намагався пояснити, чому будинок виглядає наразі так, як виглядає. Здавалося б, питання закрите, але на початку березня фото будинку зі стіною, частина якої пофарбована у рожевий колір, знову пішло «гуляти» мережею, по другому колу збираючи негативні відгуки.
До фарбування будинок виглядав так:
Тепер він виглядає так:
Днями власник будинку, уродженець Хмельниччини, підприємець та меценат Іван Павлович Кухта, зв’язався з редакцією Поділля NEWS, аби розповісти, що насправді відбувається в будинку та навколо нього.
Йдеться про будинок керуючого маєтком Потоцьких в Антонінах. У Вікіпедії про нього написано так:
Недалеко від нижніх воріт, що вели до палацу, розташована вілла над ставом. Над вхідними дверима збереглася дата 1900 рік. На другому поверсі містилися квартири управляючих палацу. На першому поверсі знаходилося казино з більярдним залом та дубовою обшивкою стін та стелі. Збереглися оригінальне покриття даху, столярка вікон та дверей, підлога з дерева, плитка, кахельні печі. В інтер’єрі присутні елементи з мореного дуба. На території збереглося коркове дерево, що вважалося лікувальним у традиційній китайській медицині.
За майже 124 роки будинок, як і будь-яка споруда, що довгий час не мала належного догляду, суттєво постарів: як всередині, так і зовні. І потребував суттєвих фінансових вкладень на його відновлення. За словами пана Івана, коли він взявся ремонтувати будинок, ситуація всередині була катастрофічна: діра в перекритті між поверхами, де на стелі дивом трималася люстра, прогнила підлога, старі вікна тощо. Все це довелося ремонтувати, замінювати, відновлювати. Все це він робив власним коштом, і обійшлося це в чималі гроші.
Наразі будинок виглядає набагато краще, і головне – в ньому можна жити. Власне, в ньому від початку повномасштабної війни і живуть переселенці, яким дає прихисток пан Іван. Їх тут за цей час було понад сотню.
До того ж, проживання у будинку внутрішньо переміщених осіб стало однією з причин, чому стіна наразі має той колір, який має. В оригінальній будівлі, побудованій на початку минулого століття, посередині другого поверху був балкон. У радянські часи його замурували, створивши таким чином ще одну кімнату. З часом стіна, зведена окремо та за іншою технологією, почала негативно впливати на будівлю.
Там почав прогинатися швелер, порушувався «хребет» будівлі. Знести стіну та відновити балкон я не міг, оскільки за документами там зареєстрована квартира. І, головне, там можна було поселити людей. Отож довелося реставрувати стіну, – пояснив пан Іван.
Закиди до власника будинку про те, що він все робив, як-то кажуть, «на хлопський розум», також, як з’ясувалося, недоречні, оскільки попередньо проводилися консультації з реставраторами, які знаються на тому, як потрібно відновлювати подібні будівлі.
Аби зменшити навантаження, обрали для нової стіни легший матеріал. Але починалися морози і, щоб воно не посипалося, закріпили грунтівкою та пофарбували тією фарбою, яка була. Закінчаться морози, ми перефарбуємо стіну так, як треба. Бо те, що зараз є – це не фасадна фарба, а тимчасова, – розповідає Іван Павлович.
Та уточнює: щодо відновлення будинку консультувався з фахівцями – мистецтвознавицею Тересою Багінською-Журавською та архітектором-дизайнером Вжеславом Журавським. Останній готовий був взятися за реставрацію, проте наразі фінансово «потягнути» це складно. Крім того, частина фахівців-реставраторів, які могли б працювати над відновленням будинку, зараз на фронті.
Будівля керуючого маєтком – не єдина, якою опікується Іван Кухта. У будинку по сусідству він власним коштом замінив дах. Планував те саме зробити у ще одній будівлі, але наразі не має на це вільних коштів, адже чималі суми витрачає на підтримку ЗСУ.
Ми нічого не робимо, як-то кажуть «від ліхтаря». Ми спілкуємося з людьми, які мають подібні приміщення, у кращому або гіршому стані, – підсумовує Іван Павлович. Та ділиться планами: – Ми з моїм партнером плануємо відкрити картинні галереї у Макові та Антонінах. Якраз в Антонінах – саме у цьому будинку. Але поки що це не на часі. Будемо реалізовувати це після нашої перемоги.
Власне, на цьому можна було б поставити крапку, хоча за кадром розмови залишилося ще багато цікавого, але головне інше: перш ніж засуджувати когось або щось, що здається незрозумілим або неправильним, не полінуйтеся витратити трохи часу на те, аби перевірити, уточнити та проаналізувати. Адже звинуватити та захейтити – дуже просто, а докопатися до суті – важко, але потрібно.