(Українська) Два дерев’яні вітряки Хмельниччини – дві історії
Млини, особливо працюючі, – рідкість для сучасної Хмельницької області. Здебільшого ті, що залишились, працюють на силі води. Та є на півночі краю два вітряних, дерев’яних, і обидва знаходяться на теренах колишнього Славутського району.
Виміняли сіно на млин
Один з вітряків знаходиться у селі Гута. Місцевий вітряниий млин добре зберігся і є цікавим для вивчення історії борошномельного справи. Історія самого млина розпочинається на початку ХХ століття. Мешканець села Сенігів Шепетівського району Петро Мельник у власному городі збудував вітряк. Працював млни дляжителів села близько 30 років. Але сталося так, що взимку 1937 року в селі Сенігові не вистачало корму для худоби і жителі сусідньої Гути погодилися обміняти 25 центнерів сіна на вітряк. «Переселити» вітряк вийшло досить просто, адже споруда влаштована так, що його не потрібно вкопувати в землю, він стоїть на великих дошках з міцного дуба, збитих у вигляді подвійного хреста. На новому місці млин «пережив» голодомор, окупацію і колгоспи. Під час Другої світової війни, аби врятувати млин, голова колгоспу пожертвував корівником. 1993 року селом пройшла буря, неабияк пошкодила млин. Довелося відновлювати вал, ремонтувати крила і стелити нову підлогу. Пропрацював він ще десяток років але у 2003 року млин зупинили. У 2007 році споруда знову постраждала від бурі. І лише 2011 року «візитівку» села повністю відновили. Всередині туристи можуть побачити ваги, сито, ківш для зерна і вал, що рухається під дією вітру – млин зберіг риси свого первозданного вигляду.
Млин на семи вітрах
Другий вітряний млин знаходиться в селі Клепачі. Зараз – це музейний комплекс, але ще зовсім недавно мешканці його околиці тут мололи борошно. За переказами споруді більше півтора століття (у музеї кажуть, що він побудований у 1864 році за поміщиків Вікшемських). Спорудили його в унікальному місці, де навіть у тиху погоду відчувається легкий вітерець. Вітряк стоїть на одній дубовій нозі – шибері, підпертий чотирма опорними стовпами – ведмедями, і з усіх боків обшитий дошками. Висота вітряка – 12 метрів. А розмах крил – 16. Усередині – 2 поверхи. Місцеві мешканці добре оберігають вітряк і відновлювали його декілька разів. Шкодують про одне, що не вберегли ще три, які височіли в селі до 1970-х років. До слова, аби виразити шану до млина, його зобразили на гербі села. У селі зазначають, що вітряк повністю справний і сподіваються, що все таки вдасться відпустити його крила у політ.
