Малiївці: куточок Франції на Поділлі

Важко знайти на Поділлі ще один такий палац, який би міг конкурувати з палацом Орловських у Маліївцях по красі, довершеності, витонченості, гармонії. Побудований у 1788 році за проектом французького архітектора Домініка Мерлiньє на березі мальовничого яру ”в стилі Людовика XVI“, з півночі оточений фруктовим садом, із півдня – старовинним парком. В палаці була велика бібліотека, колекція картин, архівні матеріали – все це після 1917 року вивезено до Франції. А тим часом у Малiєвецькому палаці розташувався дитячий санаторій, який діє донині.

Історія Малієвець відома з далекого 1493 року, коли село належало панам Малієвським. У ХVІ-ХVІІІ ст. власники села змінювалися, і в різні часи ним володіли Кавецькі, Пепловські, Туркули, Мархоцькі. Саме у Войцеха Мархоцького Маліївці придбав усередині ХУШ ст. Ян Онуфрій Орловський. З того часу і до революційного 1917-го маєток належав тільки Орловським. У 1788 році граф Ігнацій Орловський будує з тесаних кам’яних блоків величний палац, двоповерховий з північного боку і триповерховий – з південного (такий ефект досягнутий завдяки вибору місця для будови на краю стрімкого схилу). Зовні палац і до нині майже не змінився, й навіть усередині приміщення збереглися деякі інтер’єри з давньою ліпниною та настінним розписом. Чого, наприклад, вартий інтер’єр головної зали, прикрашеної колонами і ліпними, взятими у рамки мотивами в вигляді підвішених на стінах музичних інструментів (ріжки, кларнети, гітари, сопілки…). Біля палацу є старовинний парк, який розкинувся на 17,2 га. Над створенням парку працювали відомі в Європі фахівці – ландшафтний архітектор Діонісій Макклер та ботанік Д.Клігер. Вони створили незабутній ансамбль з терасами, каскадом ставків, декоративними фонтанами, романтичною скелею з водоспадом. І все це майже повністю збереглося. Особливо вражає водоспад. Вода від джерела падає вниз зі скелі заввишки 20 м, прикриваючи своїм потоком входи до двох гротів під скелею. В давнину в цих гротах розміщувалися печерні церкви, від яких дотепер збереглися ніші для ікон. Ще століття тому в нижньому гроті стояла кам’яна статуя преподобного Онуфрія, а згори, на скелі були залишки базиліанського монастиря, який існував тут в ХVІІ-ХVІІІ столітті.