Музей пам’яті жертв голодомору в Меджибожі
Музей пам’яті жертв голодомору 1932-33 років на Хмельниччині – один із наймолодших музейних закладів України. І найперший в нашій державі, що був присвячений саме темі голодомору, яка донедавна всіляко замовчувалась. Музей входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Меджибіж».
Кількість людей, закатованих голодом на території України, вражає. Різні джерела наводять різні цифри. Хтось пише про 5 мільйонів, хтось про 7. На музейному стенді виписане інше число: 10 мільйонів. Та якби було навіть 10 тисяч, хіба злочин був би від того меншим?
Ретельно записані спогади живих свідків тієї доби, автентичні знаряддя праці, нехитрі предмети селянського побуту – усе це в музеї розташовано впереміш зі скорботними постатями виснажених людей, яким уже немає до кого апелювати, крім Бога. І вся та не видумана земна юдоль обрамлена розкішними снопами та освячена запашною хлібиною, що могла стати їхнім зворотним шляхом від відчаю до життя. Але не стала.
Завдяки майстерності художника Миколи Мазура, який працював над експозицією, музей голодомору став не лише зібранням історичних фактів, але й місцем, яке багатьох змушує переосмислити свої життєві цінності та орієнтири. Живих свідків того лихоліття зосталося зовсім мало. Тому музей ретельно зберігає і їхні розповіді про ті страшні роки, і звіти енкаведистів, які забирали останнє, прирікаючи своїх земляків на голодну смерть, і копії нечисленних друкованих свідчень того злочину. В цьому музеї варто побувати хоча б для того, щоб відчути біль і безвихідь тієї недовгої, але трагічної епохи. А ще він – своєрідне застереження для сучасних діячів, які за політиканством нерідко збувають про цінність людського життя.