Підлісний Мукарів. Майже як у Парижі
Це сусіднє з Маліївцями село. Його назва зустрічається в історичних документах вже на початку XV ст. Тут були королівські землі, які спочатку входили до Барського староства, а потім з 1665 року склали окреме Мукарівське староство, до якого входили 7 сіл, і яке давалося в довгострокову оренду на привілейованих умовах різним особам. Так, наприклад в кінці XVIII ст. такою володаркою Мукарівського староства була Кароліна Гоздська – дружина відомого французького авантюриста того часу адмірала, принца Шарля де Нассау-Зігена. Після її смерті (1804) та смерті принца Нассау (1808), імператор Олександр І віддав Мукарівське староство в оренду на 12 років (1818- 1830) Павлу Бутягіну, секретарю Російського посольства у Франції, який був одружений на прийомній дочці принца Нассау-Зігена і Кароліни Гоздської – Єлизаветі Іванівні. Вона одержала блискучу освіту у Парижі, в салоні відомої французької виховательки пані Кампан і була більш відома в тамтешніх колах під іменем Фолос. Після 1830 року Мукарівське староство перебувало у володінні Кам’янець-Подільського кафедрального собору.
Крім надзвичайних власників, Підлісний Мукарів має справжню родзинку – неоготичний костел св. Іосипа Заручника, мурований у 1859-72 роках на кошти парафіян. Ініціатором будівництва був священик Базилій Шах. Освятив костел в 1886 році єпископ Любовідський. На початку XX ст. у Підлісному Мукарові було понад 400 парафіян. В1933 році храм закрили, але за німців у 1941 році він відновив богослужіння. Повторно закрили святиню в 1962 році, й лише у 1989-му костел повернули віруючим.
Фото
