Замок у Панівцях: тут тобі й палац, й академія, й друкарня

За шість кілометрів від Кам’янця, в мальовничій долині річки Смотрич розкинулося село Панівці. Воно відоме ще з XV ст. і тривалий час належало панам Чермінським, доки у другій половині XVI ст. не перейшло до кам’янецького старости Яна Потоцького. Саме він збудував на скелі над Смотричем оборонний замок, який одразу став відомим на усе Поділля. Але не завдяки військовим подіям, а тим, що тут влаштували свій релігійно-освітній осередок представники однієї з протестантських течій – кальвіністи.

Наприкінці XVI ст. кальвіністи, як й інші протестантські громади, потрапили під тиск з боку католицької церкви, що змусило їх шукати притулок у віддалених подільських та волинських селах у польських магнатів, які були захоплені ідеями реформації. Одним із прихильників протестантизму був пан Ян Потоцький, він й запросив кальвіністів до свого маєтку. Тут, у Панівецькому замку, у 1590 році кальвіністи заснували навчальний заклад – колегіум, який поміж собою називали академією, відкрили друкарню, а також в одній із веж кірху-каплицю.

Але не довго Панівці залишалися кальвіністською “столицею”. У 1611 році Ян Потоцький помер, і майже одразу його брати-католики наказали вдові Яна вигнати єретиків з Панівців. За цю справу взялися кам’янецькі ієзуїти: вони розігнали колегіум, захопили майно кірхи, закрили друкарню та доручили своїм монахам спалити всі видання панівецької друкарні прилюдно на центральному майдані Кам’янця. Через те книги панівецької друкарні стали бібліографічними раритетами, і сьогодні відомо лише сім видань – всі вони переважно релігійного змісту.

Подальша історія Панівецького замку містить також чимало цікавих фактів. Двічі він витримував облогу турецьких військ (у 1621 та 1633 роках). А от козакам під час Визвольної війни Б. Хмельницького у 1651 році вдалося здобути замок. “Допоміг” у цьому вояка польського гарнізону Тржилатківський, який вночі відчинив козакам браму (за це йому пообіцяли дати чин полковника козацьких військ). Але вступивши до замку, козаки заявили: “зрадники нашому війську не потрібні”, і Тржилатківського повісили. Після того замок був розграбований та зруйнований.

Відновили замок лише у 1770-х роках. Але вже на початку XIX ст. він втратив своє фортифікаційне значення й новий власник села, пан Старжинський облаштував замкові споруди для господарських потреб, добудувавши до них стайні, а колишню кірху перекроїв на костьол.

Сьогодні над урвищем Смотрича збереглися руїни двох невеличких веж, які раніше були з’єднані замковим палацом. Від цього палацу залишився лише перший напівпідвальний поверх. Споруди південного боку замку збереглися майже неушко-дженими й нині використовуються для потреб села. У приміщенні колишнього колегіуму, прибудованого з обох боків в’їзної брами, розмістився дитячий садок та будинок культури. Колишній костьол займає сільрада. Розміщені поруч з костьолом стайні та господарські будівлі панського маєтку переобладнані під сільську школу.

Крім оглядин згаданих пам’яток, варто здійснити прогулянку селом. На південній околиці Смотрицького каньйону можна знайти водоспад, а у північній частині села просто вражають височезні кам’яні опори недобудованого століття тому залізничного мосту. Вони у поєднанні з каньйоном створюють фантастичний пейзаж.