Палац Орловських у Маліївцях

У селі Маліївці на Хмельниччині до сьогодні зберігся величний маєток, зведений ще наприкінці XVIII століття італійським архітектором. Від руйнації в радянські часи споруду вберіг статус медичного закладу. Санаторій, який був тут останнім часом, знаходиться в процесі ліквідації, а маєток перетворюється на мистецьку резиденцію. 

Перша згадка про Маліївці датована XV століттям. Село змінило чимало власників, але тільки Орловські залишилися в історії як будівниці й фундатори палацово-паркового комплексу. Ян Онуфрій Орловський був надвірним коронним ловчим останнього польського короля Станіслава-Августа Понятовського. Він зібрав чималі статки і придбав три села та містечко Ярмолинці.

“Орловський привіз сюди будівничого. Швидше за все, це був Якуб Кубицький чи Доменіко Мерліні. У будівництві було використано свинцеві платини між великими кам’яними блоками. Так зазвичай будували італійці на випадок сейсмічної активності. Це свідчить про італійську техніку. Також він привіз парко знавця Діонісія Маклера, і на 17 гектарах вони розбили рай на землі, родинне гніздо”, – розповідає екскурсоводка Анастасія Донець.

Орловські жили в Маліївцях від XVIII століття протягом чотирьох поколінь. З одного боку, палац двоповерховий, в іншого – триповерховий. Балкон другого поверху на центральному вході неначе тримають на плечах атланти. У маєтку – трикутні фронтони, колони, великі вікна. Все, щоб надати легкості й вишуканості будівлі. Палац виконано у стилі класицизму, популярному наприкінці XVIII – на початку XIX століття. Цей стиль відображає ідеї та традиції античного світу.

Дружина другого власника добудувала до палацу квіткову оранжерею. У маєтку були чоловічі та жіночі кімнати. Господарі ніколи не спали разом, а лише заходили один до одного, так би мовити, у гості. Також у палаці облаштували вестибюль, бібліотеку та більярдну. Їдальню прикрашали фрески з італійськими пейзажами. У радянські часи ці фрески повністю знищили. Але за їхніми фото у 2005 році художник Володимир Карвасарний розписав стіни у бенкетній залі, хоча саме тут таких фресок раніше ніколи не було. Кольори були інші та нагадували забарвлення мармуру або оніксу – білого та червоного. В деяких кімнатах це тинькування повністю збереглося. На великих панно були чорно-білі зображення на греко-римську тематику, такі як в англійському маєтку Базілдон у фільмі “Гордість і упередження” з Кірою Найтлі.

У палаці досі можна побачити оригінальну ліпнину. Стелю бенкетної зали прикрашала велика венеціанська люстра, яка візуально розширювала простір. Найкращі розписи, на думку реставраторів, були на нижньому цокольному приміщенні. Там розміщувалася домашня каплиця.

Останній власник Саверій Францішек до приходу сюди більшовиків встиг вивезти цінні речі. У 1921 році маєток націоналізували. Після цього він два роки стояв без використання. Селяни вже зняли з нього дах з мідних блях. Будівля наближалася до руйнації.

Згодом лікар Сідлецький відкрив тут лікарню, спочатку солобковецьку, потім дунаєвецьку. Адміністративно підпорядкування її змінювалось, однак лікарня проіснувала до німецької окупації. У часи Другої світової війни тут працював госпіталь для поранених з ушкодженням очей. Вже у 1945 році у приміщенні відкрили дитячий санаторій. Невдовзі замість ліквідованого закладу за рішенням Хмельницької обласної ради у селі буде Малієвецький обласний історико-культурний музей.

Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV

Зазначимо, що від початку повномасштабного російського вторгнення у Малієвецькому історико-культурному музеї на Хмельниччині приймають переселенців з різних куточків України.