Історичні локації Летичівської ОТГ

Летичівська тергромада в східній частині Хмельницької області багата на історичні локації. Тут є і старовинна однокупольна церква, і залишки городища, і унікальний винний підвал.

Давню історію має село Новокостянтинів. У XVI столітті ним володів князь Василь Костянтин Острозький. У 1600 році містечко за протекцією Олександра Острозького отримало Магдебурзьке право. Краєзнавиця Світлана Коржик розповідає, що всі жителі міста позбавлялися податків. Їм дозволялося мати шинки, в яких вони продавали вино і горілку. Також місцеві мешканці могли мати свої склади солі. Тут влаштовували чотири ярмарки на рік, куди приїздили купці. Невдовзі містечко було зруйноване татарами. В 1623 привілей був поновлений. У 1665 власником містечка був галицький каштелян — Александер Цетнер. У 1764 подільський воєвода Михайло Жевуський, в 1776 — Казимир Жевуський. Від Жевуських Новий Костянтинів перейшов до князів Чорторийських, а Чорторийські продали його Ярошинським, а ті, своєю чергою – Кочубеям. Невдовзі останні продали всю землю селянському поземельному банку.

На 1900 рік у місті налічувалось 5 тис. мешканців, понад половина з яких – євреї. У містечку поруч розташовувались три храми різних конфесій – костел, православна церква та синагога.

Після Жовтневого перевороту у Новокостянтинові підірвали гуральню, а вже за радянської влади почали нищити костел.

За 9 км від містечка – село Свічна. Тут розташована старовинна мурована церква св. Анни, зведена наприкінці XIX століття. Однокупольне приміщення з червоної цегли та чорного граніту має напівколони та дзвіницю. У середині 30-х років XX століття комсомольці розграбували й закрили храм. До руйнації долучилися й нацисти. Під час переправи через Південний Буг вони прихопили дерев’яні церковні балки. Після війни церкву частково відремонтували та перетворили на комору для зерна. Однак вже у 80-ті роки колгосп припинив використовувати приміщення. Відтоді храм почав руйнуватися швидкими темпами, проте й досі виглядає велично. Від 2013 року церква має пам’яткоохоронний статус.

До складу Летичівської громади належить і село Кудинка. На його території колись існувало літописне місто Кудин, що належало Болохівським князям. На західній околиці села в урочищі Вали збереглися залишки стародавнього городища. Воно колись використовувалося для оборони від ворожих вторгнень. Нині можна побачити п’ять рядів валів та ровів, які спадають до урвища лівого берега Південного Бугу.

Ще одна відома в громаді локація – Кармалюкове крісло. За легендою, саме тут, поряд із річкою, ховався знаний повстанець Устим Кармалюк. У горі він разом зі спільниками видовбав склеп, де їх не могли знайти.

За понад 12 км від Летичева – село Марківці. Тут у XIX столітті розташовувався маєток графа Олександра Лідерса. Зараз на цьому місці зведено відпочинковий комплекс “Домик в деревне”. Від старовинної садиби нині залишилося мало. Натомість добре зберігся унікальний винний підвал, де граф, ймовірно, тримав колекційне вино. Побувати в приміщенні можна й нині. Температура тут протягом року однакова – 14 градусів. Відпочити з комфортом гості Летичівської тергромади можуть в облаштованих будиночках. Є тут також “Хатинка гобіта” – мініатюрний будиночок на одну спальню.

Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV