Старовинні споруди Летичева

Летичів – селище міського типу на сході Хмельниччини, у місці впадіння річки Вовк у Південний Буг. Тут збереглися старовинні фортифікаційні споруди. А ще містечко пов’язане і з постаттю Устима Кармалюка. У Летичеві розташовані також зведені у різні історичні періоди християнські храми.

Містечком його стали вважати у XV столітті. Проте, ймовірно, воно виникло раніше – всередині або наприкінці XIII століття. У 1466 році Летичів отримав Магдебурзьке право. Після чого почав бурхливо розвиватися завдяки ярмаркам.

Колись місто було оточене муром і часто потерпало від набігів татар. Декілька разів воно повністю згорало. Фортифікаційні споруди тут спочатку були дерев’яними. А від XIV століття при владі князів Коріатовичів почали з’являтися кам’яні замки. Згодом до розбудови оборонних споруд долучився місцевий староста Ян Потоцький. При ньому заклали католицьку каплицю, на місці якої вже у XVIII столітті збудували католицький храм.

Нині це Санктуарій Летичівської Богородиці. Історія його створення пов’язана з подіями початку XVII ст. Тоді в містечку оселилися домініканські монахи, які привезли з Ватикану копію ікони з Базиліки Святого Петра. З того часу ікону декілька разів вивозили з Летичева. Її оригінал наразі перебуває в польському Любліні. Після розрухи радянських часів храм відновили вже наприкінці XX ст.

До перебудови в XIX столітті оборонною була і Михайлівська церква. Тут в тому числі ховалися під час набігів ворогів місцеві жителі.

Поруч з Михайлівською церквою ще одна культова споруда – православний Свято-Успенський храм, зведений наприкінці XIX століття.

У середмісті Летичева – пам’ятник Устиму Кармалюку, встановлений у 1974 році. Народний герой перебував у місцевій в’язниці, а поблизу Летичева зустрічався зі своїми спільниками. Похований він також саме у цьому місці.

Наприкінці XVIII століття містечко стає російським. Сюди приїздить родина графів Моркових, яким Катерина II подарувала Летичівське та Кам’янецьке староство. Один з дворян цього роду вирішив жити в селі Війтівці – нинішні Грушківці – біля Летичева. У місті й досі збереглася садиба, яка належала нащадку графа Моркова – очільнику летичівського дворянства – Михайлу Моркову. Нині у приміщенні розташований місцевий центр творчості дітей та юнацтва. Сюди вперше в Летичеві було підведено електрику.

Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV