Музей пам’яті невинно закатованих з’явиться у колишньому монастирі Кам’янця

Музей пам’яті невинно закатованих НКВДистами та нацистами в 1920-му-1945-му роках створює католицька громада на території римо-католицького костелу архистратига Михаїла, у колишньому кляшторі сестер-домініканок у Кам’янці-Подільському.

Це приміщення ще рік тому католицька громада вирішила реконструювати під реабілітаційний центр для українських військових, пише Суспільне.

Проте під час будівельних робіт у кляшторі робітники виявили у його підземеллях чимало людських кісток.

Виявилося, що у 20-тих роках минулого століття у приміщенні монастиря радянська влада влаштувала в’язницю, а в його підземеллі — катівню.

Один з робітників розповідає, що “коли прийшли совєти прийшли, то з келій поробили камери. Коли прийшли німці, то тут зробили гетто, всіх євреї”.

Тут навіть знайшли знаряддя катування — дошку з гострим залізяччям.

Після таких знахідок, окрім реабілітаційного центру, католицька громада вирішила облаштувати тут ще й музеї пам’яті невинно закатованих.

Все робить громада, влада — нічого. Збираємо кошти всюди, більшість — це пожертви людей. Їдемо за кордон, особливо до Польщі, знімаєм шапочку, стоїмо і просимо. Щоб показати, щоб наступне покоління, котре буде сюди приходити, задумалося: я не маю права вбивати людину. Бог не дав заповіді вбивати. Бог дав заповідь любити, — каже єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії римо-католицької церкви України Леон Дубравський.

За словами єпископа, серед закатованих тут було й чимало священників римо-католицької церкви. Практично усі, хто був на теренах радянських, каже єпископ, були репресовані, тисячі не повернулися.

Частину людських кісток, розкопаних у приміщенні колишнього монастиря, залишили для відвідувачів майбутнього музею.

Тут, саме в підземеллі, були поховані рештки тих людей, яких розстрілювали там в 30-х роках минулого століття, найбільше — в 1937 році. За деякими спогадами, наприклад, в день привозили до ста чоловік. Із цієї сотні двадцять відправляли в табори на північ, решта зникали безвісти. В 50-х—70-х роках проходили процеси з реабілітації цих людей і родинам приходили довідки про те, що їхні рідні незаконно розстріляні. Поодинокі науковці займаються цією проблематикою, тема відкрита і потребує ще глибокого дослідження, — каже науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Валерій Сторчовий.

Експонати для майбутнього музею також приносять місцеві мешканці.

Музей у колишньому монастирі створюють повністю за гроші меценатів, тому коли буде його відкриття, наразі не може сказати ніхто.

Фото: Суспільне