У Хмельницькому відкрили просвітницький артфотопроєкт, присвячений українській хустці

Виставку світлин в рамках соціально-просвітницького проєкту “Спадщина. Хусткування” відкрили у Хмельницькому. У стінах музею-студії фотомистецтва презентували 27 портретів учасниць проєкту. Це — волонтерки, медикині, громадські та державні діячки з Хмельницького і Запоріжжя. Адже проєкт поєднує два міста України. 

Українська хустка – не просто елемент одягу, а справжній символ національної ідентичності, культури та традицій. Протягом століть хустка зберігала в собі глибокі значення, що пов’язані з побутом, звичаями та духовністю нашого народу. В Україні існує безліч видів хусток, які відрізняються за кольором, матеріалом, візерунками та способом зав’язування. Кожен регіон має свої особливості: гуцули на заході країни відомі яскравими, заквітчаними хустками, тоді як на сході можуть переважати стримані кольори. Це різноманіття відображає багатство української культури. Також хустка виконує важливу соціальну функцію – є символом жіночності, материнства та сімейних цінностей.

В Україні дівчина, яка носила хустку, вважалася готовою до заміжжя. На весіллі молодята обмінювалися хустками, що символізувало їхнє єднання. Таким чином, хустка є символом не лише краси, а й глибоких зв’язків між людьми. Колір і візерунок хустки можуть вказувати на регіон походження або певні життєві етапи. Наприклад, молоді дівчата зазвичай носять світлі, яскраві хустки, тоді як заміжні жінки віддають перевагу більш стриманим кольорам.

Українська хустка має своє місце і в мистецтві. Багато художників, поетів та музикантів зверталися до образу хустки, намагаючись передати її емоційне та символічне значення. Вишиванки, які часто поєднуються з хустками, також мають свою історію, кожен орнамент вишиванки розповідає про традиції та життя нашого народу. В наш час хустка знову стає популярною, знаходячи нове життя у сучасних модних колекціях. Молодь повертається до традицій, перетворюючи хустку на стильний аксесуар, зберігаючи при цьому її глибоке значення.

Таким чином, українська хустка – це не лише частина традиційного національного одягу, а й важливий елемент культурної спадщини, який як ніколи важливо зберегти. Вона є символом жіночності, сімейних цінностей і національної ідентичності, що вбирає в себе багатий світ української культури.

Мета арт–фотопроєкту: відновлення та збереження традицій хусткування в Україні.

Завдання арт–фотопроєкту:

– друк календаря на 2025 р. з текстом, що описує традиції хусткування, особливості способів зав’язування хустки у різних регіонах України;
– друк фотографій на полотні, для організації просвітницьких фотовиставок;
– створення просвітницького відеоконтенту про традиції та особливості хусткування.

Учасники арт–фотопроєкту: жінки різного віку та професій (мистецтвознавці, етнографи, волонтери, військові, і т.д.).

У музеї-студії фотомистецтва розповідають про авторок та організаторок просвітницького арт–фотопроєкту: Ірину Сторож (режисер, арт–фотограф) та Олену Ярошенко (волонтер, благодійних заходів і просвітницьких волонтерських проєктів та благодійних весіль для військових).

Олена Ярошенко

З 2006 року є власницею агенції з організації свят. Керівниця школи наречених та школи координаторів і організаторів. 1 травня 2014 року разом з колегою відкрила перший в Запоріжжі центр допомоги переселенцям, який існував до 2019 року. В липні 2014 року відкрила штаб допомоги армії “Наша перемога”.

З вересня 2014 року розпочала їздити на фронт як військовий волонтер. До 2020 року здійснила більше 150 поїздок на фронт (Маріуполь, Широкине, Павлопіль, Гранітне, Новоселівка, Селідове, Авдіївка та інші).

Організатор обласних фото проєктів “Разом до перемоги”, “Обличчя героїв”. Автор і організатор зйомок і випуску календарів “Разом до перемоги”, “З Україною крізь віки”.

Автор проєктів: “Кохання перемагає” – проєкт безкоштовних весіль для військових по усій Україні і по усій лінії фронту (з 2016 року), “Чарівники ” – подарунки для дітей загиблих, зниклих безвісти, полонених героїв (працює в Запоріжжі з 2018 року, а в Хмельницькому з 2021 року).

Автор і організатор “Бал Героїв”. В Запоріжжі проведено два бали в 2018 і 2021 роках. В Хмельницькому “Бал Героїв” проведено в грудні 2021 року. В проєкті нагороджено 63 учасника срібними кулонами “Бал Героїв”, орденами, медалями, почесними грамотами, подарунками. З 24.02.2022 року працювала координатором в центрі допомоги вимушеним переселенцям в кінотеатрі ім. Шевченко. В серпні 2024 року стала співавтором просвітницького фото проєкту “СПАДЩИНА Хусткування”, зйомки якого проходять в Хмельницькому і Запоріжжі.

Ірина Сторож

Фотодіяльність розпочала з 2012 року, з 2021 року автор чисельних індивідуальних фотопроєктів. У 2013 році навчалась в Київській школі фотографії, відвідувала майстер-класи та ворк–шопи Язека Швіца (Польша), Міхаля Карча (Польша).

У 2022 році заснувала майстерню віночків під маркою «Vinochok Divochyi», де в своїх роботах показує авторське бачення українського віночка, власницями яких стали українки, які проживають в Німеччині, Англії, Польщі, Італії, Іспанії, Туреччині, Канаді та Сполучених Штатах Америки.
Працює режисером масових свят в м. Хмельницькому, зокрема «Зустріч весни» (парк ім. М. Чемкана, 2021 р.), «Перемога за нами» (обласний театр ім. М. Старицького, 2020 р.), патріотичний відеопроєкт «Я – Україна» (спільно з академічним театром ім. М. Старицького, 2022 р.), «Університет запалює» (фестиваль–конкурс для першокурсників ХНУ, 2012–2014 рр.).

2007 – 2010 рр. працює у міському центрі соціальної допомоги молоді де організувала молодіжне волонтерське об’єднання, яке займалось творчим розвитком дітей незахищених верств населення та багатодітних родин.

2010 – 2014 рр. працювала у Хмельницькому національному університеті художнім керівником Центру культури та естетичного виховання студентів, де зробила велику кількість заходів та концертів для студентства.

2014 – 2018 рр. – Обласний науково – методичний центр культури та мистецтва (завідувач відділу організаційно-технічного забезпечення).

2019 р. – Центр національного виховання учнівської молоді (режисер та керівник Зразкового молодіжного театру «Токос»).

Після Хмельницького виставку побачать у Нетішині та Волочиську. А ще є запрошення на експозицію в Німеччині та Італії.

Організаторки планують виготовити календарі зі світлинами героїнь фотовиставки на 2025-й рік. Усе — аби зібрати кошти на автівку для пілотів. А ще створили ютуб-канал, на якому усі охочі можуть навчитися зав’язувати українську хустку в різних варіаціях.

Детальніше про виставку дивіться у сюжеті МТРК “Місто”