У селі на Хмельниччині школярі відтворили автентичне весілля

В селі Грушка Староушицької тергромади на Кам’янеччині відтворили весільні традиції ХХ століття в межах Днів спадщини Дністра.

Цей період, зі слів організаторки освітнього проєкту, мисткині Адріани Вітер, обрали через те, що в селі є старожили, які пам’ятають, як це було, пише Суспільне.

Наречена з дружками роздає калач, із яким збирала барвінок для весільного вінка.

“Рвали до сходу сонця через калач з дірочкою для того, щоб сім’я молода була щаслива. Наречена, коли вже йшла з дружками додому, щоб цей віночок плести, роздавала повністю калач шматочками зустрічним, на щастя молодій парі”.

 

Весільні обряди Дністровського регіону відтворюють у селі Грушка Староушицької тергромади в межах Днів спадщини Дністра. Це – освітній проєкт, який, зі слів організаторки, мисткині Адріани Вітер тут реалізовують із 2020 року. Показують традиції XX століття.

“Ми намагаємося відтворити те, що живе. А живе в нас те, що можуть розказати люди. Так, це люди вже дуже старенькі, але на щастя, в нашій громаді ще проживають такі старожили. Їм по 90, 92 і більше років, щось вони ще пам’ятають, мають світлини. Ми по таких краплинках зібрали цей обряд”, — розповіла Адріана Вітер.

У ролі наречених – школярі Андрій Грубеляс і Софія Вітер.

“Я мріяла про весілля змалечку, і я мріяла про традиційне весілля, щоб за всіма традиціями, семиденне, здоровенне, але зараз ми відтворюємо самі цікаві обряди. У ролі нареченої я почуваюся гармонійно, почуваю себе дуже щасливою”, — поділилася враженнями Софія Вітер.

 

Комплексний стрій – вбрання нареченої – відтворювали місяць, розповіла докторка історичних наук, етнографиня Лілія Сонячна. Дністровський регіон, з її слів, від інших відрізняється, зокрема, кольорами вишивки.

“Вишивали технікою низь, це давня техніка. І технікою колодочки, до прикладу, в 18-19 столітті в цих селах також. Але кольорова гамма, поквітчана була, її ще називали. Вона була не червоно-чорна, що було характерно для більш центральних і північних районів Поділля, а різнокольорова”.

 

“Стрій є наполовину автентичний, наполовину історично відтворений. Сорочка в нас з затопленого села Атаки. Це оригінал, десь понад 120 років сорочці. Уже костюм зверху, а за допомогою Лілії й команди ми відшили з історичних світлин, абсолютна повна точна історична реконструкція”.

 

Давні весільні обряди відтворювали на подвір’ї та за воротами найстарішої хати в селі. Її збудували в 1898 році, нині це – етномузей “Чарівна хата”. Одна із характерних Дністровських традицій, зі слів організаторки проєкту, – переливання води.

“Сенс полягає у тому, що молодим перешкоджали дорогу, і молодий мав відплатити, тобто він мав на весіллі багато разів свою наречену викупити. Що це означало, що настільки вона йому була дорога, настільки він хотів цю жінку, він її обрав”.