(Українська) Палац Санґушків в Ізяславі
Ізяслав – місто на півночі Хмельниччини, історичний центр Заславщини – волинських земель, що були вотчиною князів Заславських. Населений пункт утворився з двох міст – Старого і Нового Заслава. Місто відоме бароковою спорудою – палацово-замковим комплексом князів Заславських-Санґушків.
Об’єкт зводився протягом XVI-XVIII століть та розташований на мисі при впадінні річки Понора в річку Горинь. У 1637 році замок складався з мурованої в’їзної брами та палацу. Довкола палацу розташовувалася бастіонна система земляних валів і веж. На початку XVIII століття було здійснено реконструкцію замку, власником якого на той час був Павло Карл Санґушко.
У 1745 році з’явився новий архітектурний комплекс з основним об’єктом, зведеним у 1754-1770 роках палацом князів Санґушків. Ініціаторка побудови нового палацу – вдова князя Барбара Санґушкова. Одна з легенд, пов’язаних із княгинею – історія про скарби. Нібито існувало повір’я: якщо знайдуть вхід у скарбницю, палац і все місто згорить вщент. За словами жителів Ізяслава, княгиня дуже дорожила цим місцем і для неї було важливо зберегти цей ансамбль. Тому вона просила всіх своїх помічників перестати шукати скарби.
Після 1840 року вже ніхто з власників постійно не мешкав у палаці. Лише інколи там влаштовували концерти та театральні вистави. На початку 1870-х років князь Роман Даміан Санґушко був змушений продати свою резиденцію російській владі. Наприкінці XIX століття палац переобладнали під казарму та облаштували помешкання для офіцерів російського війська. Військові базувалися тут і за радянської влади. Під час другої світової війни палац Санґушків не зазнав руйнувань. Ще у 1970-х роках споруда була під охороною. Згодом караул скасували. Влада дозволила зняти дах. Після цього історична будівля під впливом погодних умов почала занепадати особливо інтенсивно.
Навколо палацу є підземні ходи. Вони не вивчені до цього часу. Існує версія, що ходи тягнуться аж до Острога. Місцеві жителі розповідають, що ходи були настільки гарно продумані, що були місця, де навіть могли роз’їхатись дві карети. А про їх наявність свідчить те, що після сильних злив та буревіїв періодично осідають і провалюються дороги та будівлі.
За останні пів століття близько половини стін зруйнувалися. Передостанній обвал стався у листопаді 2018 року. Тоді розсипалася секція стіни на другому поверсі північного корпусу. У червні 2020 року зруйнувалося ще 50 квадратних метрів палацу.
Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV