(Українська) Фортеці Хмельниччини: від добре збережених – до руїн
На Хмельниччині розташовані дві добре збережені фортеці – у Кам’янці-Подільському та Меджибожі. А залишки фортифікаційних споруд є і в інших населених пунктах області.
Кам’янець-Подільська фортеця – одне із семи чудес України. Замок звели одночасно із заснуванням самого міста, тобто у другій половині XIV століття. До складу фортеці входять 11 башт.
Інша знана фортеця на Хмельниччині – Меджибізька – пам’ятка архітектури трьох століть – XIV, XVI та XIX-го. Перші дерев’яні фортифікаційні споруди заклали тут ще у XIII столітті. Сучасного вигляду фортеця почала набувати з появою вогнепальної зброї та пороху, тобто у XVI столітті. Саме тоді почали зводити міцніші кам’яні фортечні мури й башти. В комплекс фортеці входять три вежі, з’єднані мурами, а також пристінні корпуси, які зводилися в різний період.
Особливість Меджибізької фортеці в тому, що в неї є палац, тому її можна назвати замком. Палацовий комплекс був оздобою, прикрасою і житловим корпусом для магнатів, які володіли фортецею. Фортеця набула такого вигляду, як нині, за родини Сенявських – польських магнатів, які не мали титулів, але займали високі посади при польському королі. Серед них було 4 коронних гетьмани. Родина Сенявських зміцнювала фортецю за допомогою коронних мурів і збудувала палац.
Селище Зіньків знане не лише своєю ковбасою, а й руїнами фортеці. Нині від замку залишилася лише частина найбільшої – чотириповерхової – башти. Офіційно вважається, що фортеця споруджена у XV столітті. Місце її розташування – трикутний мис. Сама твердиня теж мала трикутну форму й три башти – дві триповерхові й одну – чотириповерхову. Також тут був двоповерховий кам’яний замок, який можна вважати одним із найдавніших на Поділлі. З кінця XVI і до середини XIII століття замок належав Сенявським.
Фортифікаційна споруда розташовувалася на околиці Речі Посполитої та слугувала переважно для оборони від набігів татар. Зіньків спалювали тричі, проте взяти фортецю так і не змогли. Вдале місце розташування й міцні стіни товщиною до 4 метрів робили цю споруду неприступною. Коли проходила найбільша загроза від татар, ті, хто не міг тримати зброю, тікали в ліси, а ті, хто міг воювати, йшли до замку та чинили опір ворогові.
Залишки замку – одна з туристичних принад і в Сатанові. Фортеця розташована в північній частині селища, на високому пагорбі біля річки Збруч. Вона збудована з місцевого каміння. Товщина стін – від двох до трьох метрів. Висота воріт була від восьми до десяти метрів. На сьогодні збереглася східна вежа та рештки двох башт, розташованих безпосередньо над Збручем. Фортифікаційна споруда п’ятикутна, але неправильної форми. Три сторони мають завдовжки приблизно по 105 метрів, четверта – 85, п’ята (південна) – 65 метрів. На всіх кутах п’ятикутника були башти, а між ними – мури.
За однією з версій, пентаграма пов’язана з потойбічними силами. Проте насправді конструкція, зручна для військового захисту, мала суто практичне значення. Найтонша і найкоротша стіна була кордоном між містечком і фортецею. З усіх інших боків було видно, що відбувається за межами фортеці, і при мінімальному захисному складові можна було ефективніше захищатися від ворогів, які наближалися до містечка.
Звичайне село Сутківці неподалік від Ярмолинців здатне дивувати своїми фортифікаційними спорудами – Свято-Покровською церквою та залишками замку. 500-річна культова споруда унікальна тим, що призначалася для оборони від ворожих набігів. Тому зовні вона більше нагадує фортецю. Подібна конструкція є лише у французькому місті Етамп. Звести церкву вирішили наприкінці XV сторіччя коштом тодішнього власника населеного пункту Федора Сутковецького. Тут обладнали майже сотню бійниць (або машикуль), з яких можна було вести вертикальний бій. Під час облоги церква ставала автономним приміщенням, де могли б переховуватися місцеві жителі. Вважається, що колись підземні ходи від церкви вели до місцевого замку. Його у XV столітті звели на мисі. Замок складався з 5 веж із бійницями. Товщина стін тут сягала 3,5 метра. Навколо споруди викопали рови.
Всередині XVI століття татари знищили фортецю. Згодом місцеві жителі відбудували замок. Після 1500 років він був оновлений за другого господаря села Олександра Балабана у 1626-27 роках, а за радянських часів замок був розібраний на будівельні потреби.
Перелічені фортеці – не єдині оборонні споруди на Хмельниччині. Раніше фортеці існували, зокрема, і в Полонному, Летичеві, Смотричі.
Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV
Фото
