(Українська) У Шепетівському музеї експонуються антикварні ковзани, виготовлені на одній з найстаріших європейських фабрик

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

У фондах Музею пропаганди, що розташований у місті Шепетівка, знаходяться ковзани, які потрапили до музейної колекції з Нідерландів. До місцевого музею їх передала людина, яка купила ковзани в голандському антикварному магазині.

Та цей експонат має цікаву історію походження.

Улюбленці зимових розваг були виготовленні на початку ХХ сторіччя  на ковзанярській фабриці «G.S.Ruiter від Bolsward», що знаходиться у провінції Фрисландія (Фризія).

«G. S. Ruiter була однією із найвідоміших і найстаріших фабрик ковзанів у Нідерландах. Її заснував коваль Ґерт Стівенс Руйтер 1861 року. Виробничі потужності розташовувались у фрисландському селі Аккрум (Akkrum), яке мало залізничне сполучення», – розповідають у музеї.

 

У 1889 році фабрикою почав керувати син засновника – Ґерт Руйтер. Поблизу діючої майстерні він побудував парову фабрику з виготовлення ковзанів.

У співпраці з Джеральдом Віссерінгом, завзятим ковзанярем і банкіром, створив ковзани для королеви Нідерландів – Вільгельміни. Новий дизайн отримав назву “Квінніс” і став дуже популярним серед жінок.

Однак через надто теплі зими попит на ковзани почав знижуватись наприкінці ХІХ століття. Через суперечки із Йоганнесом де Йонгом Р.Мзном, співдиректором фабрики, Ґерт Руйтер покинув Аккрум і у 1901 році очолив кузню на Sint Jansstraat у місті Болсвард. А згодом побудував завод “G. S. Ruiter, Bolsward”. Основною продукцією, яку там виготовляли, були конструкції для мостів; а от ковзани виробляли як супутній товар.

“Ґерт Руйтер помер 1915 року. Через відсутність спадкоємців, адже його син Дірк був мобілізований на фронт (тривала Перша світова війна), завод довелося закрити. Після завершення війни Дірк Руйтер почав виготовляти ковзани у колишній кузні на Sint Jansstraat (1918)”, – кажуть у Музеї пропаганди.

Бізнес проіснував до смерті Дірка у 1940 році.

Працівники шепетівського Музею пропаганди обіцяють і далі знайомити поціновувачів старовини зі своїми фондами та експонатами.

Читайте також: “Подільські Товтри” увійшли до ТОП-5 найкращих нацпарків для еко-туризму взимку