Стародавню садибу на Кам’янеччині переплановують під санаторій
Села Хмельниччини мають свою збережену історію і чудові пам’ятки архітектури, які варто відвідувати, захоплюватися та берегти. Туристи, які поспішають на Бакоту зі сторони Хмельницького чи Дунаївців транзитом “пролітають” одне з таких населених пунктів – а даремно. Йдеться про село Великий Жванчик, що у Кам’янець-Подільському районі.
Варто в центрі села звернути вліво – і через 500-600 м ви відчуєте себе гостем, карета якого під’їжджає до брами з елегантними колонами, де вас зустріне вишукана садиба Хелмінських.
Уперше с. Великий Жванчик згадується 1681 році у списку платників податків Османської імперії. Укінці ХVІІІ ст. це вже невеличке містечко (штетл) з переважно єврейським населенням, яке отримало Магдебурське право. В історичних джерелах згадується, що у містечку була дерев’яна церква, 2 синагоги, винокурня, водяний млин та фабрика капелюхів. У Великому Жванчику проводили чотири ярмарки на рік. А на початку ХХ ст. Жванчик став волосним центром, де функціонували церква, 2 єврейські молитовні школи, банк, водяний млин, скляна гута, винокурня. На базарній площі була двоповерхова ратуша. Евреї вели успішну торгівлю, на 1913 р. їм належало 9 лавок (5 бакалійних і 4 мануфактурних).
Але повернімося до садиби Хелмінських. Її побудував Ігнатій Хелмінський, будівництво тривало майже 10 років і закінчилося у 1877 р. Дата завершення побудови «1877» прикрашає одну з колон брами маєтку. Продовгувата цегляна будівля була виконана в стилі італійських віл. Декор в її оздобленні був майже відсутнім.
Після смерті Хелмінського маєток успадкували його сини Матвій та Сигізмунд. Сигізмунд спершу програв в карти поміщику Крупенському свою половину спадку, а згодом в 1902 р. цей завзятий поміщик викупив і другу половину, ставши власником палацу.
В 1917 р. новий господар вчасно виїхав до Польщі. Під час революції маєток розграбували селяни, але від тотального знищення будівлю врятував місцевий священник. У 1953 р. на території маєтку розмістили протитуберкульозний санаторій «Каштан», який згодом перепрофілювали в пульмонологічний санаторій.
Саму будівлю радикально не перебудували, тож тут залишилося дуже багато автентичного: зовнішня ліпнина, справжні панські сходи, столітні дерев’яні двері, просторі кімнати, вежа для покоївок, водонапірна башта. Довкола палацу знаходиться розкішний парк з рідкісних порід дерев. Ззовні палац не потинькований, тому фасад залишився автентичним. В колишній стайні, яку суттєво перебудували, було розміщено школу для гостей санаторію.
Зараз там йдуть внутрішні ремонтні роботи завдяки допомозі Румунії, яка відновлює садибу. Будівлю переплановують під санаторій для дітей з обмеженими фізичними особливостями.
Цікаво, що панські погреби, розміщені окремо від садиби, чудово збережені та перебувають у робочому стані.
За матеріалом Анжеліки Михайлової