(Українська) Історія водоспаду в Маліївцях

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Село Маліївці на Хмельниччині – туристичний магніт. Він вабить туристів своїм ландшафтним парком і водоспадом. Вода спадає тут з 18-метрової скелі, у якій видовбані гроти – залишки колишнього скельного монастиря. Історія цієї мальовничої локації пов’язана з перебуванням тут монахів. Саме вони причетні до появи водоспаду. 

Голова громадської організації “Маліївецька спадщина” та директорка Малієвецького обласного історико-культурного музею  Анастасія Донець розповідає, що комплекс унікальний, адже бере початок в XI столітті: “Саме тоді тут поселилися монахи-відлюдники, які у вапняковій скелі видовбали собі печери, жили в них, здійснювали духовний подвиг. Таким чином було засновано скельний монастир, яких на Поділлі насправді дуже багато. Згодом цей монастир перестав існувати, а в 1708 році його знову відродили. Але монахи жили вже не в печерах, а в корпусах, які вони побудували неподалік”.

 

Друга половина XVIII століття стала визначним періодом для цієї локації. Саме тоді в Маліївцях оселився Ян Орловський. У селі поміщик звів палац у стилі раннього французького класицизму. Навколо за проєктом відомого ірландського ландшафтного дизайнера Діонісія Макклера посадили парк. За однією з версій, саме Макклер міг порадити монахам створити тут водоспад.

“Зверху скелі є дуже потужне джерело. Вода з джерела потрапляє в старе монастирське озеро, обмуроване по колу камінням. Раніше там стояла скульптура Іоана Хрестителя з Ісусом Христом, яка зображала момент хрещення. Через вміст міді вода має шляхетний блакитно-зелений відтінок”, – розповідає Анастасія Донець.

 

На кінець XIX – початок XX століття скельний монастир вже припинив своє існування. А комплекс передали під приходський храм. Джерело та водоспад перебували під контролем місцевого священника. З ним пов’язана комічна історія. Священник перекривав воду, і вона у водоспаді зникала. Це було таке собі неформальне запрошення на гостину. Тоді поміщик брав кошик з пляшкою та ковбасою та йшов до священника у гості. Вони випивали, і вода у водоспаді знову з’являлась.

У 60-ті роки XX століття на хвилі атеїстичного руху місцевий колгосп почав видобувати зі скелі корисні копалини. Скелю розбивали на каміння та випалювали його. Після цього воно перетворювалося на вапно. Колгосп стрімко збагачувався. А від скельного монастиря не залишилося майже нічого. Можливо, нині туристи в Маліївцях уже не змогли б милуватися водоспадом, але у справу втрутилася колишня керівниця місцевого дитячого санаторію, що розташовувався у стінах маєтку.

“Моя бабуся, Олександра Соколова, яка була тоді тут головним лікарем, оголосила війну цим процесам і зупинила те, що відбувалося. Пізніше відділ охорони природних пам’яток дав бабусі премію за цю боротьбу – 600 рублів. За цю солідну на той час суму вона замінила перегнилу на той момент дерев’яну трубу, яка з’єднує джерело й озеро та подає воду на край скелі на чавунну”, – ділиться особистими спогадами пані Анастасія.

 

Малієвецький парк – унікальна пам’ятка садово-паркового мистецтва. Його площа – 17,2 га. Розташований він на схилі – лівому березі струмка, що впадає в притоку Ушиці, річку Ушку. Доріжки облаштовані тут серпантинами. Серед місцевих дерев – модрини, ясені, дуби, клени, червоні каштани, ялини, кримські сосни.

Парки цього періоду – кінця XVIII століття потребували ландшафту, природи. Адже це місце, де можна погуляти, обов’язково з якимось логічним закінченням прогулянки. Це мали бути гроти, озера, а в ідеалі – водоспад. Тому по всіх показниках Малієвецький парк займає найвищі позначки.

Тривалий час за парком ніхто не доглядав. Наразі територію тут розчистили від хащів і сміття. Для привернення уваги до туристичного об’єкта на території палацово-паркового комплексу влаштовують мистецькі заходи.

Детальніше дивіться у сюжеті каналу Nagolos TV